Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

АБДАРРАХМАН ІІІ ан Насір

Абд ар-Рахман III ан-Насір

Абд ар-Рахман III ан-Насір (араб. عبد الرحمن الناصر لدين الله; 890 або 891 — 15 жовтня 961, Кордова) — правитель мусульманської Іспанії з династії Омеядів, емір Кордови з 912 року, з 929 року — перший кордовський халіф.

Розділ: Історія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Успадкував від діда Абдаллаха державу, розколоту заколотами, і за два десятиліття повернув Кордові владу над більшою частиною аль-Андалусу.
  • 1929 року прийняв титул халіфа й прізвисько ан-Насір лі-дін Аллах — «той, хто перемагає за віру Аллаха».
  • Воював з Леоном і Наваррою, суперничав із Фатімідами за Північну Африку, тримав Сеуту.
  • Збудував під Кордовою палацове місто Мадінат аз-Захра; приймав посольства Візантії та германського короля Оттона I.

Коли 912 року помер емір Абдаллах, держава кордовських Омеядів трималася на самій столиці та кількох містах навколо. Решту аль-Андалусу ділили між собою місцеві володарі, а на півдні вже кілька десятиліть воював повстанець Умар ібн Хафсун. Престол дістався не синам померлого, а онукові — Абд ар-Рахману, якому тоді було близько 21–22 років.

Походження

Абд ар-Рахман був сином Мухаммада, сина еміра Абдаллаха. Батька вбив його брат аль-Мутарріф, коли Абд ар-Рахман був ще малою дитиною; деякі джерела покладають відповідальність на самого еміра. Мати хлопця, наложниця на ім’я Музна, за повідомленнями хроністів, була християнкою, ймовірно з Піренейського краю, а бабуся по батькові походила з наваррського княжого роду. Дату народження джерела подають по-різному: 7 січня 891 року або 18 грудня 890 року.

Відновлення єдності

Перші роки правління пішли на війну з власними підданими. 913 року Кордові підкорилися Есіха і Севілья. Умар ібн Хафсун помер 917 року, але його сини ще понад десять років трималися в гірських фортецях; останній із них, Хафс, здався 928 року. Толедо після дворічної облоги капітулював у серпні 932 року.

Щоб не залежати від арабської знаті та берберських родів, емір спирався на гвардію з невільників європейського походження. Арабські автори називали їх сакаліба — «слов’яни», хоча так позначали людей із різних країн Східної та Центральної Європи.

Халіф

У січні 929 року Абд ар-Рахман III прийняв титул халіфа й ім’я ан-Насір лі-дін Аллах. Цим він ставив себе на один рівень з Аббасидами в Багдаді та з Фатімідами, які щойно проголосили власний халіфат у Північній Африці.

Суперництво з Фатімідами точилося за Магриб. Кордова підтримувала берберів-маграва, які взяли Мелілью (927), Сеуту (931) і Танжер (951). Наприкінці 950-х фатімідський наступ звів кордовський вплив в Африці до кількох прибережних міст.

Війни з християнськими королівствами

На півночі халіф воював з Леоном і Наваррою. Окремі етапи:

  • 920 — перемога під Вальдехункерою та похід на Памплону;
  • 934 — наваррська королева Тода визнала себе васалом Кордови;
  • 939 — тяжка поразка під Сімансасом, де халіф сам ледве врятувався;
  • 958 — король Леону Санчо, наваррський король Гарсія Санчес і Тода прибули до Кордови по допомогу і визнали зверхність халіфа.

Двір і будівництво

Після проголошення халіфату на захід від Кордови почали зводити палацове місто Мадінат аз-Захра. Халіф також перебудовував і розширював Велику мечеть Кордови. До його двору прибували посли візантійського імператора та германського короля Оттона I; серед них був чернець Іоанн Горзький.

Абд ар-Рахман III помер у Кордові 15 жовтня 961 року, процарювавши майже півстоліття. Владу без боротьби успадкував його син аль-Хакам II.

Запитання

Чому Абд ар-Рахман III проголосив себе халіфом?

До 929 року кордовські Омеяди мали титул еміра й формально не претендували на верховенство в ісламському світі. Коли у Північній Африці халіфом оголосив себе фатімідський правитель, а влада Аббасидів у Багдаді ослабла, Абд ар-Рахман III, придушивши частину заколотів, теж прийняв цей титул. Він посилався на походження від дамаських халіфів-Омеядів.

Що таке Мадінат аз-Захра?

Це палацове місто, яке халіф звів за кілька кілометрів на захід від Кордови після проголошення халіфату. Будівництво почалося між 936 і 940 роками. У 1010–1013 роках, під час громадянської війни в аль-Андалусі, місто пограбували й зруйнували. 2018 року його руїни внесено до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Коли народився Абд ар-Рахман III?

Точна дата невідома. Українська Вікіпедія та старі довідники подають 7 січня 891 року, англомовні джерела — 18 грудня 890 року, згадуючи також 889 і 891 роки.

Див. також

  • Аверроїзм Ібн Рушд (1126–1198) з Кордови прославився коментарями до Арістотеля; латинські переклади зробили їх відомими в Західній Європі.
  • Розділ «Історія» Від первісного суспільства до новітньої доби: події, явища, історичні дисципліни.

Джерела

  1. Абд ар-Рахман III — Вікіпедія (українська)
  2. Abd al-Rahman III — Wikipedia (англійська)
  3. Wikidata: Q190418
  4. Medina Azahara — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику