Абалкін Леонід Іванович

Коротко

• Фахівець з політичної економії, майже двадцять років (1966–1985) завідував кафедрами в Москві.
• На XIX партконференції 1988 року публічно розкритикував курс на «прискорення» й закликав до структурної перебудови економіки.
• У червні 1989 — березні 1991 року як віцепрем’єр уряду Миколи Рижкова керував підготовкою переходу до ринкової економіки.
• Майже двадцять років очолював Інститут економіки, до кінця життя був його науковим керівником.

Наприкінці 1980-х прізвище Абалкіна часто звучало в новинах: академік-економіст став віцепрем’єром союзного уряду й очолив державну комісію з економічної реформи. Програми, які готувала його комісія, так і не запрацювали. Розпад СРСР змінив і країну, і саму постановку питання.

Викладач і теоретик

Абалкін народився 5 травня 1930 року в Москві. 1952 року закінчив Московський інститут народного господарства імені Плеханова й кілька років викладав у сільськогосподарському технікумі в місті Гусєв Калінінградської області, де був і заступником директора з навчальної роботи. Членом КПРС став 1956 року.

1958 року вступив до аспірантури Московського державного економічного інституту. З 1961 року працював в «Плехановці»: асистентом, старшим викладачем, доцентом, а з 1966 року — завідувачем кафедри політичної економії. У 1976–1985 роках завідував такою самою кафедрою в Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

Наукові ступені

Рік	Відзнака
1971	доктор економічних наук
1972	професор
1984	член-кореспондент АН СРСР
1987	академік АН СРСР (згодом РАН)

Головні праці стосуються теоретичних і методологічних проблем політичної економії: «Хозяйственный механизм развитого социалистического общества» (1973), «Новый тип экономического мышления» (1987). Пізніше він писав і про історію економічної думки, зокрема про економічні погляди та державну діяльність Сергія Вітте (1995).

Перебудова

1986 року Абалкін очолив Інститут економіки АН СРСР. На XIX Всесоюзній партійній конференції 1988 року виступив проти популярної тоді концепції прискорення: на його думку, економіка потребувала передусім структурних змін. Перебудову він розглядав як спосіб удосконалити соціалізм, а не відмовитися від нього.

1989 року його обрали народним депутатом СРСР від КПРС. З червня 1989 до березня 1991 року він був заступником голови Ради міністрів СРСР в уряді Миколи Рижкова й водночас головою Державної комісії з економічної реформи. Комісія розробляла варіанти переходу до ринкової моделі. У 1990–1991 роках Абалкін входив до ЦК КПРС.

Після 1991 року

У 1991–2005 роках Абалкін знову керував Інститутом економіки, тепер уже Російської академії наук. Останні роки був його науковим керівником і завідував кафедрою соціально-економічних проблем Московського університету. Помер 2 травня 2011 року в Москві.

Запитання

Що пропонувала комісія Абалкіна?

Державна комісія з економічної реформи в 1989–1991 роках готувала варіанти поступового переходу від командно-адміністративної системи до ринкової моделі. Її програми так і не набули чинності, а уряд Єгора Гайдара, сформований у Росії наприкінці 1991 року, критикував напрацювання академіка.

Чим запам’ятався виступ Абалкіна 1988 року?

На XIX Всесоюзній конференції КПРС він заявив, що економіці потрібне не прискорення темпів зростання, а структурна перебудова. Також висловив сумнів щодо запропонованого Михайлом Горбачовим поєднання партійних і державних посад.

Див. також

• Єльцин Борис Миколайович Інженер-будівельник, у 1976–1985 роках — перший секретар Свердловського обкому КПРС, у 1985–1987 — очільник Московського міськкому.
• Абстрактна праця Протилежне поняття — конкретна праця, яка створює певну корисну річ (споживну вартість).
• Аграрні реформи Мета й зміст залежать від епохи: скасування феодальних повинностей, наділення селян землею, розукрупнення маєтків, приватизація колективних угідь.
• Розділ «Економіка та економічна теорія» Економічні поняття, школи й теорії, господарські процеси.

Джерела

1. Абалкін Леонід Іванович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q523682
3. Большой энциклопедический словарь: в 2 т. / под ред. А. М. Прохорова. — Москва, 1991. — Т. 1. — С. 5.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.