Сільськогосподарські тварини

Диктіокаульоз — гельмінтоз жуйних і коней, за якого нематоди роду Dictyocaulus паразитують у трахеї та бронхах, спричиняючи паразитарний бронхіт і запалення легень, особливо в молодняка першого пасовищного сезону.

Емфізематозний карбункул (скорочено емкар) — гостра неконтагіозна інфекційна хвороба переважно великої рогатої худоби та овець, за якої в м’язах утворюються набряки з бульбашками газу; збудник — спороутворювальна анаеробна бактерія Clostridium chauvoei.

Ентерогепатит (інфекційний ентерогепатит, гістомоноз) — хвороба курячих птахів, передусім індиків, яку спричиняє найпростіше Histomonas meleagridis; характерні запалення й некроз сліпих кишок і печінки.

Ентеротоксемія (від грец. énteron — кишка, toxikón — отрута і haima — кров) — гостра неконтагіозна хвороба переважно овець і кіз, рідше телят і поросят, за якої токсини бактерій Clostridium perfringens, що розмножилися в кишках, всмоктуються в кров і уражають організм.

Естроз (від грец. oistros — овід) — інвазійна хвороба овець, рідше кіз та інших тварин, яку спричиняють личинки овечого носоглоткового овода Oestrus ovis, що паразитують у носовій порожнині та лобних пазухах.

Жабка — хронічне захворювання кінцівок коня, за якого в ділянці путово-вінцевого або вінцево-копитного суглоба розростається кісткова тканина (екзостози); у міжнародній ветеринарії її відповідник — ringbone, тобто остеоартроз міжфалангових суглобів.

Каракульча — шкурки ненароджених або передчасно народжених ягнят каракульської породи овець з коротким шовковистим волосом, що лежить пласким муаровим візерунком без завитків.

Кріль, або кролик (Oryctolagus cuniculus), — ссавець родини зайцевих, батьківщина якого — Піренейський півострів і південь Франції; єдиний одомашнений вид кролів, від якого походять усі свійські породи.