ЛУЦЬК
Луцьк
Луцьк — місто на заході України, на річці Стир, адміністративний центр Волинської області, Луцького району та Луцької міської громади, одне з найдавніших міст Волині.
Коротко
- Уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1085 роком як Лучеськ.
- У XIV столітті — столиця князя Любарта, за Вітовта — друга резиденція великих князів литовських; 1429 року тут відбувся з’їзд європейських монархів.
- Символ міста — Луцький замок (замок Любарта) XIV–XV століть.
- Станом на 1 січня 2022 року в місті мешкало близько 216 тис. осіб, у міській громаді — близько 245 тис.
У січні 1429 року невелике волинське місто прийняло гостей, яких не бачила жодна інша столиця Східної Європи: королів, імператора, магістрів лицарських орденів і папського легата. Луцьк тоді був резиденцією великого князя литовського Вітовта, а його замок над Стиром — однією з найпотужніших фортець краю.
Княжа доба
Літописний Лучеськ уперше згаданий в Іпатіївському літописі під 1085 роком, і вже тоді це було розвинене місто з князівським двором. Місце для нього обрали вдало: з півдня текла річка Глушець, зі сходу лежали болота, а з півночі й заходу городище огинав Стир. Луцька фортеця витримала облоги 1150 року та пізніші напади, залишаючись важливим осередком Волинської землі.
Столиця Любарта і Вітовта
1340 року луцький князь Дмитро-Любарт, син Гедиміна, отримав владу над Волинню, і Луцьк фактично став столицею князівства. За нього постав мурований замок, що нині носить його ім’я.
Вітовт (1388–1430) зробив Луцьк своєю другою після Вільна резиденцією. Місто стало багатонаціональним: поряд з українцями жили поляки, євреї, вірмени, караїми, кожна громада мала свої храми. 1497 року великий князь Олександр надав Луцьку магдебурзьке право.
Нові часи
| Період | Подія |
|---|---|
| 1569 | після Люблінської унії — у складі Королівства Польського Речі Посполитої |
| 1795 | після третього поділу Польщі — у Російській імперії; центром губернії став Житомир |
| 1890-ті | залізниця пожвавлює економіку |
| 1921 | за Ризьким договором — у складі Польщі, центр Волинського воєводства |
| 1939 | приєднаний до УРСР, з 1939 року — обласний центр |
| 1941–1944 | німецька окупація; з 1942 року — центр генеральної округи Волинь-Поділля |
| 1991 | у складі України, що відновила державність |
Сучасне місто
Найбурхливіше Луцьк зростав у 1960–1970-х роках, коли тут збудували підшипниковий завод, меланжевий комбінат та інші підприємства. Серед промислових компаній міста — Луцький автомобільний завод, «Модерн-Експо», підшипниковий завод; працюють також харчова й легка промисловість. У місті діє Волинський національний університет імені Лесі Українки, драматичний театр, філармонія.
Луцьк — залізнична станція й вузол автошляхів, має аеродром; тролейбуси курсують з 1972 року. Після 24 лютого 2022 року місто приймає вимушених переселенців і кілька разів зазнавало російських ракетних і дронових ударів: уже 11 березня 2022 року удар по аеродрому під Луцьком забрав життя чотирьох людей.
Запитання
Звідки походить назва Луцьк?
Найпоширеніше пояснення пов’язує її з вигином, «луком», річки Стир, який захищав давнє городище з півночі й заходу; звідси і давнє плем’я лучан. Існують і легенди — про вождя Луку чи пастуха Луцька, — але вони мають фольклорний характер.
Що таке Луцький з’їзд 1429 року?
У січні 1429 року на запрошення Вітовта до Луцька з’їхалися король Польщі Ягайло, імператор Священної Римської імперії Сигізмунд, данський король Ерік, представники Тевтонського й Лівонського орденів, папський легат, московський князь Василь II та інші. Обговорювали спільну протидію Османській імперії, молдавське питання, церковну унію та коронацію Вітовта. За переказами, гостей було в кілька разів більше, ніж мешканців міста.
Що подивитися в Луцьку?
Замок Любарта з Музеєм дзвонів і Музеєм книги, Старе місто з костелами й церквами, Музей волинської ікони з Холмською іконою Богородиці, Свято-Троїцький собор. Щоліта в замку проходить фестиваль «Ніч у Луцькому замку».
Див. також
- Розділ «Волинська область» Усі статті підрозділу «Волинська область».
- Розділ «Географія України» Усі статті підрозділу «Географія України».
- Розділ «Міста» Міста світу та України: розташування, історія, пам’ятки.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- БІБЕРОВИЧЕВА Біберовичева Іванна Антонівна (з дому Коралевич, сценічне ім’я до 1879 року — Ляновська; 30 грудня 1858, село Фалиш, тепер Стрийський район Львівської області — 7 вересня 1937, Коломия) — українська драматична акторка галицької сцени.
- БІЛОГРУДІВСЬКА КУЛЬТУРА Білогрудівська культура — археологічна культура пізньої бронзової доби в лісостепу Правобережної України, що існувала приблизно у XIII–X століттях до н. е. й дала початок чорноліській культурі.
- ДЕДЮЛІН Дедюлін Олександр Васильович (3 (15) серпня 1866, Срібне, нині Чернігівська область — 16 жовтня 1924, Харків) — український мікробіолог-епізоотолог, професор Харківського ветеринарного інституту, один з організаторів ветеринарної служби в Україні.