ЛАНДАУ
Ландау Лев Давидович
Ландау Лев Давидович (9 (22) січня 1908, Баку — 1 квітня 1968, Москва) — радянський фізик-теоретик, академік АН СРСР (1946), лауреат Нобелівської премії з фізики 1962 року за теорію конденсованого стану речовини, зокрема рідкого гелію; у 1932–1937 роках працював у Харкові.
Коротко
- У 1932–1937 роках очолював теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту в Харкові й створив там власну наукову школу.
- Автор теорії надплинності гелію, теорії фазових переходів другого роду, теорії фермі-рідини, співавтор теорії надпровідності Гінзбурга — Ландау.
- Разом з Євгеном Ліфшицем написав багатотомний «Курс теоретичної фізики», за яким вчаться фізики всього світу.
- 1938 року був заарештований і провів рік у в’язниці НКВС; звільнений на поруки Петра Капиці.
«Інтегрувати навчився років у тринадцять, а диференціювати вмів завжди», — жартував про себе Ландау. У чотирнадцять років він вступив до Бакинського університету, а дев’ятнадцятирічним закінчив Ленінградський і став аспірантом Ленінградського фізико-технічного інституту.
Роки навчання за кордоном
У 1929–1931 роках молодий фізик стажувався в найкращих теоретичних центрах Європи: у Копенгагені, Кембриджі, Цюриху. Найбільше на нього вплинув Нільс Бор, якого Ландау вважав своїм єдиним учителем. Тоді ж з’явилася його теорія діамагнетизму вільних електронів, а в ній — енергетичні рівні, які нині називають рівнями Ландау.
Харківський період
1932 року Ландау переїхав до Харкова й очолив теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту (УФТІ). Харків тоді був одним зі світових центрів фізики: сюди приїжджали Нільс Бор, Поль Дірак, Віктор Вайскопф. Ландау викладав також у Харківському університеті та механіко-машинобудівному інституті.
Тут виникла його школа: учні мали скласти «теормінімум» — серію іспитів з усієї теоретичної фізики. У Харкові Ландау разом із Євгеном Ліфшицем розпочав «Курс теоретичної фізики», створив теорію фазових переходів другого роду (1937) і працював над теорією феромагнетизму.
1937 року в УФТІ почалися арешти; кількох співробітників, зокрема Льва Шубникова, розстріляли. Ландау встиг переїхати до Москви, в Інститут фізичних проблем Петра Капиці.
Арешт
У квітні 1938 року Ландау заарештували у справі антирадянської листівки. Капиця написав листи Молотову і Сталіну, і в квітні 1939 року фізика звільнили на його поруки. В ув’язненні Ландау провів рік, вийшов тяжко хворим.
Головні праці
- Надплинність гелію (1941) — пояснення того, чому рідкий гелій за наднизьких температур тече без в’язкості. Саме за цю теорію Ландау отримав Нобелівську премію.
- Теорія надпровідності Гінзбурга — Ландау (1950).
- Затухання Ландау (1946) — явище в плазмі.
- Теорія фермі-рідини (1956) — опис поведінки електронів у металах і рідкого гелію-3.
Останні роки
7 січня 1962 року Ландау потрапив у важку автокатастрофу. Лікарі врятували йому життя, але працювати вчений більше не міг. Того ж року він отримав Нобелівську й Ленінську премії. Помер 1 квітня 1968 року в Москві. У Харкові пам’ять про нього зберігають в УФТІ (нині Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут») і в Харківському університеті.
Запитання
Що таке «теормінімум» Ландау?
Це система іспитів, яку Ландау запровадив ще в Харкові для тих, хто хотів працювати з ним. Вона охоплювала математику й усі розділи теоретичної фізики. За тридцять років теормінімум склали лише кілька десятків людей, але саме вони утворили одну з найсильніших шкіл теоретичної фізики XX століття.
Чому Ландау не отримав Нобелівську премію особисто?
7 січня 1962 року вчений потрапив у важку автомобільну аварію і кілька тижнів був у комі. Коли того ж року йому присудили премію, вручити її в Стокгольмі було неможливо, тож посол Швеції передав нагороду в московській лікарні. До наукової роботи Ландау так і не повернувся.
Див. також
- Бор Нільс Генрік Давид 1913 року запропонував модель атома водню зі стаціонарними орбітами й квантовими стрибками електрона.
- Кюрі П’єр 1880 року разом з братом Жаком відкрив п’єзоелектричний ефект, а згодом і зворотний.
- Беккерелі (родина фізиків) Антуан Сезар Беккерель (1788–1878) — один з основоположників електрохімії.
- Розділ «Нобелівська премія з фізики» Усі статті підрозділу «Нобелівська премія з фізики».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АКТИНІЙ Актиній (лат. Actinium, від грецького ἀκτίς — «промінь»; символ Ac) — радіоактивний хімічний елемент з атомним номером 89, сріблясто-білий м’який метал, перший у ряду актиноїдів, який отримав від нього свою назву.
- АТОМНА ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ (АЕС) Атомна електростанція (АЕС) — електростанція, на якій теплову енергію ланцюгової реакції поділу ядер урану чи плутонію в ядерному реакторі перетворюють на електричну, зазвичай через пару й турбогенератор.
- БІО Біо Жан-Батіст (Jean-Baptiste Biot; 21 квітня 1774, Париж — 3 лютого 1862, Париж) — французький фізик, астроном і математик, член Паризької академії наук (з 1803 року), один з авторів закону Біо — Савара та першовідкривач обертання площини поляризації світла в рідинах.
- ДОГЕРТІ Догерті Пітер Чарльз (англ. Peter Charles Doherty; нар. 15 жовтня 1940, Брисбен) — австралійський ветеринарний лікар та імунолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1996 року (разом із Рольфом Цинкернагелем).