Біо Жан-Батіст

Коротко

• 1820 року разом із Феліксом Саваром встановив, як магнітне поле прямого провідника залежить від сили струму й відстані, — закон Біо — Савара.
• 1815 року відкрив оптичну активність рідин і розчинів, зокрема цукру; на цьому ґрунтується поляриметрія і цукрометрія.
• 1803 року дослідив падіння метеоритного дощу біля Л’Еглю й переконав учених у космічному походженні метеоритів.
• 1804 року разом із Гей-Люссаком здійснив перший науковий політ на повітряній кулі.

У квітні 1803 року над нормандським містечком Л’Еглю пролетів вогняний болід, і на поля впали тисячі каменів. Паризька академія наук відрядила туди молодого фізика Жана-Батіста Біо. Його ретельний звіт, з опитуваннями свідків і картою розсіювання уламків, переконав учених, що «каміння з неба» справді має позаземне походження.

Життєпис

Біо народився 1774 року в Парижі. Навчався в Політехнічній школі, у 1790-х роках недовго служив в артилерії. Близько 1800 року став професором фізики в Колеж де Франс, 1803 року — членом Академії наук, а з 1809 року викладав також астрономію в Паризькому університеті. Прожив майже 88 років і до старості працював у науці; 1856 року його обрали також до Французької академії.

Наукові праці

Наукові інтереси Біо були надзвичайно широкими:

• гази й атмосфера — 1804 року разом із Жозефом Луї Гей-Люссаком піднявся на повітряній кулі приблизно на 4 км, щоб виміряти магнітне поле Землі й узяти проби повітря на висоті;
• геодезія — уточнював вимірювання дуги меридіана для метричної системи, визначав довжину секундного маятника в різних пунктах Франції;
• електромагнетизм — після відкриття Ерстеда 1820 року разом із Саваром експериментально встановив закон, що описує магнітне поле струму;
• оптика — досліджував поляризацію світла при заломленні, 1815 року відкрив обертання площини поляризації в рідинах і показав, що речовини бувають право- та лівообертальними.

Оптична активність

Біо помітив, що розчини деяких органічних речовин, наприклад цукру чи винної кислоти, повертають площину поляризації світла, і кут повороту пропорційний концентрації розчину та довжині шару. Ця закономірність відома як закон Біо. На ній ґрунтуються поляриметри й сахариметри, якими досі визначають вміст цукру в соках, сиропах і на цукрових заводах. За дослідження поляризації 1840 року Лондонське королівське товариство нагородило його медаллю Румфорда.

Його ім’я носять мінерал біотит, безрозмірне число Біо в теорії теплопередачі, одиниця сили струму біо в системі СГС і кратер на Місяці.

Запитання

Що описує закон Біо — Савара?

Він дає змогу обчислити магнітне поле, яке створює електричний струм. Кожен малий відрізок провідника додає до поля внесок, пропорційний силі струму й обернено пропорційний квадрату відстані. Для довгого прямого дроту з цього випливає, що поле слабшає обернено пропорційно відстані до нього.

Чому мінерал біотит названо на честь Біо?

Біо досліджував оптичні властивості слюд, зокрема їхню здатність по-різному пропускати поляризоване світло. 1847 року німецький мінералог Йоганн Гаусманн назвав на його честь темну залізисто-магнезійну слюду — біотит.

Див. також

• Беккерелі (родина фізиків) Антуан Сезар Беккерель (1788–1878) — один з основоположників електрохімії.
• Кюрі П’єр 1880 року разом з братом Жаком відкрив п’єзоелектричний ефект, а згодом і зворотний.
• Розділ «Фізики» Усі статті підрозділу «Фізики».

Джерела

1. Жан-Батіст Біо — Вікіпедія (українська)
2. Jean-Baptiste Biot — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q58328

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.