ДРАЧИНСЬКИЙ
Драчинський Теофіл Миколайович
Драчинський Теофіл Миколайович (12 лютого 1862, Погорілівка, нині Чернівецька область — 21 червня 1929, за іншими даними 1930, Мамаївці) — український православний священник (протопресвітер), громадський, культурний і політичний діяч Буковини, віце-маршал Буковинського крайового сейму.
Коротко
- Священник з 1885 року; служив у Руському Банилові, Станиславові, Товтрах і Нових Мамаївцях.
- Співзасновник і перший голова Товариства православних священиків на Буковині (1906), створеного народовцями.
- Від цього товариства обраний до Буковинського сейму, віце-маршал краю (з 1911 або 1912 року).
- У Першу світову війну — військовий священник та інспектор військового духовенства.
Три покоління Драчинських служили священниками на Буковині. Дід, Матіас, і батько, Микола, опікувалися парафією в Погорілівці; батько звів там нову кам’яну церкву, освячену 1873 року. Теофіл продовжив родинну справу, але вийшов далеко за межі парафії — до крайового сейму й до лав українського національного руху.
Священник
Теофіл Драчинський народився 12 лютого 1862 року в Погорілівці, у сім’ї священника. Згодом родина переїхала до сусіднього села Товтри. Він навчався в Сучаві та Чернівцях і 1885 року став священником, отримавши парафію в Руському Банилові. У 1889–1892 роках був душпастирем у Станиславові (нині Івано-Франківськ), за даними однієї з довідок — у тамтешній карній установі.
1892 року Драчинський повернувся до Товтр і прослужив там двадцять років. З 1912 року був парохом у Нових Мамаївцях на Кіцманщині, де й залишався до кінця життя.
Громадська і політична діяльність
Наприкінці XIX — на початку XX століття Драчинський заснував низку українських культурних і господарських товариств на Буковині або брав участь у їхній роботі. 1906 року він став одним із засновників і першим головою Товариства православних священиків на Буковині, яке створили народовці. Як кандидат цього товариства його обрали послом (депутатом) Буковинського крайового сейму.
Віце-маршалом краю Драчинський став, за даними Енциклопедії сучасної України, 1911 року; Енциклопедія історії України пише, що 1912 року його призначив на цю посаду імператор Франц Йосиф I. 5 травня 1915 року він увійшов до Загальної Української Ради.
Війна і останні роки
У роки Першої світової війни Драчинський служив військовим священником та інспектором військового духовенства. Після війни, коли Буковина опинилася у складі Румунії, він, за одними даними, відійшов від публічної політики й лишався парохом у Нових Мамаївцях; за іншими — у 1927–1929 роках діяв в Українській національній партії.
Помер Теофіл Драчинський 21 червня 1929 року (Енциклопедія історії України подає 1930 рік) у Мамаївцях і похований у родинній гробниці. Серед його нагород — Духовний хрест заслуг II ступеня.
Запитання
Коли помер Теофіл Драчинський — 1929 чи 1930 року?
Енциклопедія сучасної України й українська Вікіпедія подають дату 21 червня 1929 року, Енциклопедія історії України — 1930 рік. Розходяться джерела й щодо початку його віце-маршальства: 1911 або 1912 рік.
Що таке Товариство православних священиків на Буковині?
Це організація українського православного духовенства, заснована 1906 року за участі народовців — течії, що обстоювала українську національну справу на Буковині. Драчинський був одним із засновників і першим головою товариства, а згодом саме як його кандидат пройшов до крайового сейму.
Див. також
- «Буковина» (газета) Перша українська національна газета Буковини; видавець — «Собор» (згодом «Союз») українських послів на Буковині.
- Автокефальна церква Автокефальні церкви вносять до диптиха — офіційного переліку, що визначає їхній порядок честі.
- Розділ «Діячі культури України» Усі статті підрозділу «Діячі культури України».
Джерела
- Добржанський О. В. Драчинський Теофіл // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 8. — Київ, 2008.
- Юсов С. Л. Драчинський Теофіл // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — Київ: Наукова думка, 2004. — С. 462.
- Драчинський Теофіл Миколайович — Вікіпедія (українська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АБІДОС Абідос (давньоєгип. Абджу, грец. Ἄβυδος; поблизу сучасного селища Ель-Араба-ель-Мадфуна) — одне з найдавніших міст Верхнього Єгипту на західному березі Нілу, некрополь перших фараонів і головний центр культу бога Осіріса.
- АДВАЙТА ВЕДАНТА Адвайта-веданта (санскр. advaita — «недвоїстість») — моністична школа індійської філософії веданти, яка вчить, що індивідуальне «я» (атман) тотожне з єдиною абсолютною реальністю (брахманом), а множинний світ явищ не є остаточно реальним.
- АДВЕНТИСТИ Адвентисти (від лат. adventus — «пришестя») — прихильники протестантського руху, що виник у 1840-х роках у США й проповідує близьке Друге пришестя Ісуса Христа; найбільша адвентистська церква — Церква адвентистів сьомого дня.