Театр Бергоньє

Коротко

• 1874–1875 року на ділянці Берґоньє постав цирк, 1878 року — будинок із театральною залою й готелем «Ліон».
• У 1882–1883 роках тут виступали українські трупи Григорія Ашкаренка з Марком Кропивницьким і Михайла Старицького.
• Згодом приміщення орендували російські й італійські трупи, а з 1897 року тут почали регулярно показувати кіно.
• 1919–1923 року в будівлі працював Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, 1924 року — «Березіль».

Одну з найпомітніших київських сцен XIX століття збудував не театрал, а підприємець — француз Оґюст Берґоньє, який 1868 року купив ділянку на розі Кадетської та Новоєлизаветинської вулиць. За кілька років на ній виріс комплекс, у якому понад півстоліття змінювали одна одну трупи різних мов і жанрів.

Від цирку до театру

У вересні 1874 року тут з’явилася частково дерев’яна будівля цирку, у лютому 1875 року — кам’яна споруда й двоповерховий будинок за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва. Того ж року приміщення орендував князь Оболенський для театру-цирку «Альказар». У вересні 1878 року Берґоньє звів ще один будинок: усередині — театральна зала, на другому поверсі — готель «Ліон». 1883 року приміщення перебудували під драматичний театр.

Сцена для українських труп

У жовтні — грудні 1882 року в театрі Бергоньє грала трупа Григорія Ашкаренка за участю Марка Кропивницького; про це нагадує меморіальна дошка. 1883 року тут виступала трупа Михайла Старицького.

Антрепризи і кіно

З 1884 року сім сезонів тут гастролювало Московське товариство драматичних акторів Миколи Соловцова, а 1891 року він заснував у Києві власну антрепризу. Після того як Соловцов перейшов до новозбудованого театру, у Бергоньє приймали пересувні трупи, італійську оперу. З 20 грудня 1897 року в залі регулярно демонстрували фільми.

Роки	Хто працював у будівлі
1917	«Молодий театр»
1917–1918	Великий театр мініатюр Максіна-Милорадовича
1919	Театр Червоної Армії
1919–1923	Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка
1924	«Березіль» Леся Курбаса
з 1924	Російська державна драма, з 1941 — театр імені Лесі Українки

1918 року уряд Української Держави намагався реквізувати приміщення для Державного драматичного театру, але цьому завадило німецьке командування.

Будівля сьогодні

У 1925–1926 роках будівлю частково реставрували. Тепер це сцена Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки на вулиці Богдана Хмельницького, 5.

Запитання

Хто такий Берґоньє?

Оґюст Берґоньє — французький підприємець, який 1868 року купив у Києві земельну ділянку на розі Кадетської (згодом Фундуклеївської) і Новоєлизаветинської вулиць і перетворив її на джерело прибутку: спершу збудував цирк, потім театр із готелем. Його прізвище закріпилося за будівлею.

Коли в будівлю Бергоньє переїхав театр Лесі Українки?

15 жовтня 1924 року в колишньому театрі Бергоньє відкрила перший сезон Російська державна драма, створена на основі трупи театру Соловцова. 1941 року театрові присвоїли ім’я Лесі Українки. Будівлю частково реставрували в 1925–1926 роках, і в деяких описах початок вистав цієї трупи в Бергоньє датовано 1926 роком.

Див. також

• «Березіль» Постав 31 березня 1922 року як Мистецьке об’єднання «Березіль»; назва — давнє українське ім’я березня.
• Карпенко-Карий Іван Карпович Псевдонім склав з імені батька Карпа та прізвища Гната Карого — героя п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля».
• Кривицька Леся (Олександра) Сергіївна Починала 1916 року в трупі Сергія Пронського, 1918-го навчалася в Київському музично-драматичному інституті й грала в театрі Миколи Садовського.
• Розділ «Театри України» Усі статті підрозділу «Театри України».

Джерела

1. Театр Бергоньє — Вікіпедія (українська)
2. Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки — Вікіпедія (українська)
3. Wikidata: Q4453412

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.