Балабан Борис Олександрович

Коротко

• У 1922–1929 роках навчався в режисерській лабораторії «Березолю» й грав у театрі Леся Курбаса.
• Очолював Харківський театр музичної комедії (1929–1934) і Київський театр оперети (1944–1947), десять років працював у московських театрах.
• Як актор тяжів до ексцентрики й гротеску, володів цирковою акробатикою.
• У театрі Франка поставив «Доктора філософії» Б. Нушича (1956) і «Човен хитається» Я. Галана (1957).

Харківський «Березіль» Леся Курбаса в 1920-х роках був не лише театром, а й школою: при об’єднанні діяла режисерська лабораторія, де готували нове покоління постановників. Одним з учнів, що взяли звідти любов до видовищного й гротескного театру, був Борис Балабан.

«Березіль» і Харків

Борис Балабан народився 23 грудня 1905 року (5 січня 1906 року за новим стилем) у Харкові; українська Вікіпедія подає дату 21 грудня 1905-го. 1922 року він прийшов до мистецького об’єднання «Березіль» і до 1929 року навчався в режисерській лабораторії та грав на сцені. Як актор Балабан тяжів до ексцентрики й гротеску, володів цирковими навичками, зокрема акробатикою.

Ще 1924 року він інсценізував поему Тараса Шевченка «Сотник» для Білоцерківського пересувного театру, а 1930 року ставив шевченківські вечори в Харкові.

1929 року разом із Л. Дубовиком і В. Скляренком він поставив виставу «Алло, на хвилі 477» і того ж року став одним із засновників і керівником Харківського театру музичної комедії, яким керував до 1934 року. 1932 року разом із Курбасом випустив у «Березолі» «Плацдарм» Мирослава Ірчана.

Москва і Київ

У 1934–1944 роках Балабан працював у московських театрах; 1939 року підготував шевченківський вечір у Ленінграді, а під час війни — тематичну концертну програму для фронтових виступів. 1942 року отримав звання заслуженого артиста УРСР. Після звільнення Києва очолював Київський театр оперети (1944–1947), а з 1948 року до смерті був режисером Київського українського драматичного театру імені Івана Франка.

Вистави в театрі Франка

Рік	Вистава
1949	«Професор Буйко» Я. Баша
1951	«Назар Стодоля» Т. Шевченка (у співпраці)
1954	«Петербурзька осінь» О. Ільченка
1956	«Доктор філософії» Б. Нушича
1957	«Човен хитається» Я. Галана

Його постановки дослідники характеризують як видовищні, з тяжінням до гротеску й аналітичності. Як актор він запам’ятався ролями Куликівського в «Пролозі», Буфона в «Жакерії» та Прюдона в «Золотому череві» Кроммелінка. Балабан залишив спогади про Леся Курбаса. Помер 8 березня 1959 року в Києві.

Запитання

Яку роль відіграв Балабан у «Березолі»?

Він пройшов режисерську лабораторію об’єднання й працював у ньому актором, граючи в ексцентричній, гротесковій манері. 1932 року разом із Лесем Курбасом поставив «Плацдарм» Мирослава Ірчана. Пізніше Балабан написав спогади про Курбаса.

Які ролі зіграв Борис Балабан?

Серед його акторських робіт — Куликівський у «Пролозі» С. Бондарчука й Леся Курбаса, Буфон у «Жакерії» Проспера Меріме та Прюдон у «Золотому череві» Фернана Кроммелінка.

Див. також

• «Березіль» Постав 31 березня 1922 року як Мистецьке об’єднання «Березіль»; назва — давнє українське ім’я березня.
• Розділ «Театр» Театри України, актори, режисери й театральні поняття.

Джерела

1. Красильникова О. В. Балабан Борис Олександрович // Енциклопедія Сучасної України. — Київ, 2003.
2. Балабан Борис Олександрович — Вікіпедія (українська)
3. Wikidata: Q4076197

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.