ІСПАНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1931 — 39
Іспанська революція 1931–1939
Іспанська революція 1931–1939 — назва, усталена в радянській історіографії, для періоду Другої Іспанської республіки: від повалення монархії 14 квітня 1931 року до поразки республіканців у громадянській війні 1 квітня 1939 року.
Коротко
- Почалася з перемоги республіканців на муніципальних виборах і від’їзду короля Альфонса XIII за кордон.
- Конституція грудня 1931 року відокремила церкву від держави, дозволила розлучення й надала виборче право жінкам.
- Після перемоги правих 1933 року реформи згорнули; у лютому 1936 року вибори виграв Народний фронт.
- Заколот генералів 17–18 липня 1936 року переріс у громадянську війну, яка закінчилася диктатурою Франко.
12 квітня 1931 року в Іспанії пройшли муніципальні вибори. У великих містах перемогли республіканці, і за два дні король Альфонс XIII залишив країну, не зрікаючись формально престолу. 14 квітня проголосили республіку — так почалися вісім років, які радянські підручники описували як Іспанську революцію, а сучасні історики називають добою Другої Іспанської республіки.
Передумови
Монархія втратила опору ще в 1920-х роках. З 1923 року країною правив військовий диктатор генерал Мігель Прімо де Рівера, якого 1930 року змусили піти. Республіканські партії різного спрямування — від помірковано консервативних до соціалістів і каталонських націоналістів — домовилися діяти разом за так званим Пактом Сан-Себастьяна.
Реформаторське дворіччя (1931–1933)
У червні 1931 року обрали Установчі кортеси, а в грудні набула чинності нова конституція. Вона:
- відокремила католицьку церкву від держави й заборонила релігійним орденам викладати в школах;
- запровадила свободу слова та об’єднань, дозволила розлучення;
- скасувала особливий правовий статус дворянства;
- надала виборче право жінкам;
- дозволила регіонам здобувати автономію (першою 1932 року її отримала Каталонія).
Країна отримала новий червоно-жовто-фіолетовий прапор і гімн Рієго. Уряд Мануеля Асаньї взявся за аграрну реформу, реформу армії та будівництво шкіл. Ці кроки викликали опір церкви, великих землевласників і частини офіцерства; 1932 року генерал Санхурхо спробував підняти заколот, але зазнав поразки.
«Чорне дворіччя» (1933–1936)
На виборах у листопаді 1933 року найбільше місць здобула права коаліція на чолі з Іспанською конфедерацією автономних правих (CEDA). Значну частину реформ попереднього уряду призупинили або скасували. Входження представників CEDA до уряду в жовтні 1934 року спричинило повстання в Астурії та Каталонії; астурійських гірників урядові війська придушили, загинуло близько двох тисяч людей.
Народний фронт і війна (1936–1939)
У лютому 1936 року з невеликою перевагою переміг Народний фронт — блок лівих і лівоцентристських партій. Уряд відновив закони 1931–1933 років, у селах почалися самовільні захоплення землі, країну охопила хвиля політичних убивств.
17–18 липня 1936 року частина армії підняла заколот; на чолі націоналістів згодом став генерал Франсиско Франко. Швидко захопити владу в усій країні заколотникам не вдалося, і Іспанія розкололася на два табори. У конфлікт майже одразу втрутилися інші держави, кожна з власними інтересами, і переворот переріс у затяжну й криваву громадянську війну.
1 квітня 1939 року капітулювали останні республіканські війська. Республіканський уряд існував далі на еміграції й формально саморозпустився лише 1977 року, після відновлення демократії, а в самій Іспанії встановився авторитарний режим Франко.
Запитання
Чому події в Іспанії 1931–1939 років називають революцією?
Цей термін утвердився в радянській історичній літературі, яка розглядала падіння монархії, реформи й війну як одну революцію з кількома етапами. У сучасних працях говорять переважно про Другу Іспанську республіку та громадянську війну 1936–1939 років.
Коли іспанські жінки вперше голосували?
Право голосу жінкам дала конституція 1931 року. Уперше вони скористалися ним на загальних виборах у листопаді 1933 року.
Чим закінчилася громадянська війна в Іспанії?
Перемогою націоналістів генерала Франсиско Франко. 1 квітня 1939 року капітулювали останні республіканські сили, і в країні встановився авторитарний режим, що проіснував до смерті Франко 1975 року.
Див. також
- Конференція з роззброєння Нинішню назву має з 1984 року; заснована 1979 року як Комітет з роззброєння на основі попередніх органів, що діяли з 1960-х.
- Розділ «Історія» Від первісного суспільства до новітньої доби: події, явища, історичні дисципліни.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБАТСТВО Абатство (лат. abbatia) — у західному християнстві самостійний монастир чернечого ордену, яким керує абат, а в жіночих обителях — абатиса, разом із його церквою, будівлями та землями.
- АББАС I ХІЛЬМІ Аббас I Хільмі, або Аббас-паша (1812 чи 1813, Джидда — 13 липня 1854, Банха), — правитель (валі) Єгипту й Судану з династії Мухаммеда Алі, фактично при владі з листопада 1848 року до своєї загибелі 1854-го.
- АББАС МИРЗА Аббас-Мірза (26 серпня 1789, село Нава, Мазендеран — 25 жовтня 1833, Мешхед) — іранський принц із династії Каджарів, спадкоємець престолу й намісник Азербайджану, який першим в Ірані взявся перебудовувати армію за європейським зразком.
- АББАСИДИ Аббасиди — династія арабських халіфів, що 750 року повалила Омейядів і правила халіфатом зі столицею в Багдаді до монгольського погрому 1258 року, а потім ще два з половиною століття зберігала номінальний титул халіфа в Каїрі.