Ґжицький Степан Зенонович

Коротко

• Понад сорок років пов’язаний зі Львівською академією ветеринарної медицини, яка з 1994 року носить його ім’я.
• Досліджував обмін речовин у жуйних, роль рубця й мікрофлори передшлунків.
• Запропонував інсулін для лікування міоглобінурії коней і атонії передшлунків.
• 1960 року заснував у Львові інститут, з якого виріс Інститут біології тварин НААН.

Корова перетравлює траву не сама: цю роботу виконують мікроорганізми, що живуть у її передшлунках. Як саме тварина й мікроби обмінюються речовинами через стінку рубця, і досліджував значну частину життя Степан Ґжицький. З його праць у Львові виросла ціла наукова школа біохімії сільськогосподарських тварин.

Шлях до науки

Ґжицький народився в селі Острівець на Тернопільщині. 1920 року закінчив українську гімназію в Тернополі, потім студіював право в Українському таємному університеті у Львові. 1923 року перейшов до Львівської академії ветеринарної медицини, яку закінчив 1929-го, і залишився там працювати.

Докторську дисертацію з ветеринарії він захистив 1931 року під керівництвом професора Вацлава Морачевського. У 1932–1933 роках стажувався в Інституті біохімії в Берліні у Карла Нойберга, у 1937–1938-му — у Віденському ветеринарному інституті.

Кафедра й інститут

З 1939 року до смерті Ґжицький завідував кафедрою біохімії академії (згодом Львівського зооветеринарного інституту). 1940 року отримав ступінь доктора біологічних наук і звання професора, 1942-го став дійсним членом НТШ, 1951-го — членом-кореспондентом АН УРСР, 1959-го — академіком Української академії сільськогосподарських наук.

У 1950-х роках він очолював лабораторію, а потім відділ біохімії тварин в науково-дослідному інституті в Оброшиному під Львовом. 1960 року на базі відділу заснував Український НДІ фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин і став його першим директором. Нині це Інститут біології тварин НААН.

Що він досліджував

Головні напрями роботи вченого:

• рубцеве травлення — довів двосторонню проникність стінки рубця: з нього всмоктуються мінеральні речовини, вітаміни, цукри й амінокислоти, а в зворотному напрямку надходять інші сполуки;
• симбіоз жуйних і мікрофлори передшлунків — сформулював цілісну концепцію цих зв’язків;
• азотисті сполуки в годівлі — підсумком стала монографія «Сечовина в годівлі жуйних тварин»;
• клінічна біохімія — обмін речовин при міоглобінурії й коліках коней, гематурії великої рогатої худоби, лептоспірозі собак.

Ґжицький обґрунтував лікування паралітичної міоглобінурії коней та атонії передшлунків жуйних інсуліном. Він залишив понад 200 праць і підготував 14 докторів та 47 кандидатів наук.

Пам’ять

1994 року Львівській академії ветеринарної медицини надали ім’я Ґжицького; нині це Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій. Його ім’я носять премія Західного наукового центру НАН України для молодих учених і лабораторія обміну речовин Інституту біології тварин. 2020 року 120-річчя вченого відзначали на державному рівні.

Запитання

Коли народився Степан Ґжицький — 14 чи 27 січня?

Енциклопедія Сучасної України й більшість сучасних довідок подають 14 січня 1900 року. У деяких старих словниках трапляється 27 січня; можливо, це різниця старого й нового стилю, але джерела цього не пояснюють.

Ким був брат Степана Ґжицького?

Старший брат Володимир Ґжицький (1895–1973) — письменник, автор трилогії «У світ широкий», «Великі надії», «Ніч і день» та історичного роману «Кармалюк». Він пройшов радянські табори й був реабілітований 1956 року.

Див. також

• Біохімія Вивчає будову й функції біомолекул — білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, ліпідів — і перетворення речовин у клітині.
• Кармалюк Устим Якимович Кріпак, якого 1812 року віддали в рекрути; 1813 року втік з полку й очолив ватагу.
• Ветеринарія Охоплює діагностику, лікування й профілактику хвороб свійських, диких і лабораторних тварин.
• Розділ «Біохімія» Білки, вуглеводи, ліпіди, нуклеїнові кислоти й інші речовини живої клітини.

Джерела

1. Ґжицький Степан Зенонович // Енциклопедія Сучасної України. — Київ, 2007 (PDF)
2. Ґжицький Володимир Зенонович // Енциклопедія Сучасної України. — Київ, 2007 (PDF)
3. Ґжицький Степан Зенонович — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.