Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

СЕРБОХОРВАТСЬКА МОВА

Сербохорватська мова

Сербохорватська (сербськохорватська) мова — південнослов’янська мова, якою говорять серби, хорвати, боснійці й чорногорці; нині має чотири літературні стандарти — сербський, хорватський, боснійський і чорногорський.

Розділ: Мови Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Належить до західної підгрупи південнослов’янських мов, поряд зі словенською.
  • Має три наріччя: штокавське (основа всіх стандартів), кайкавське й чакавське.
  • Сербська користується кирилицею й латиницею, хорватська та боснійська — латиницею.
  • Відмінності між стандартами переважно лексичні й орфографічні; носії вільно розуміють одне одного.

Серб із Белграда, хорват із Загреба, боснієць із Сараєва та чорногорець із Подгориці можуть годинами розмовляти, кожен своєю мовою, і чудово розуміти один одного. Мовознавці пояснюють це тим, що всі четверо говорять різними стандартами однієї мови, яку прийнято називати сербохорватською.

Місце серед слов’янських мов

Сербохорватська належить до південнослов’янських мов і разом зі словенською входить до їхньої західної підгрупи. Найдавніші пам’ятки, що відбивають місцеві риси, датуються XII століттям. Тоді писали церковнослов’янською мовою сербської й хорватської редакцій кирилицею та глаголицею.

Наріччя

Наріччя Де поширене Значення
Штокавське Сербія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, більша частина Хорватії основа всіх літературних стандартів
Кайкавське північний захід Хорватії, околиці Загреба давня літературна традиція
Чакавське узбережжя Адріатики, острови мова ранньої хорватської літератури

Назви наріч походять від слова «що»: што, кај, ча.

Становлення літературної мови

Сучасна літературна мова склалася в XIX столітті. Серб Вук Караджич реформував кирилицю за принципом «пиши, як говориш», а хорват Людевит Ґай запропонував латинську абетку з діакритичними знаками. 1850 року сербські й хорватські філологи підписали Віденську літературну угоду, що визнала спільною основою східногерцеговинський штокавський говір.

У Югославії мову офіційно називали сербохорватською або хорватськосербською. Новосадська угода 1954 року підтвердила її єдність при двох варіантах.

Чотири стандарти

Після розпаду Югославії в 1990-х кожна з держав закріпила власну назву: сербська, хорватська, боснійська, а з 2007 року також чорногорська мова. Відмінності стосуються переважно лексики (наприклад, «хліб» — hleb і kruh), правопису та вимови давнього «ять».

2017 року група лінгвістів і письменників з чотирьох країн підписала Декларацію про спільну мову, у якій назвала ці стандарти варіантами однієї плюрицентричної мови.

Скільки мовців

Рідною мовою під однією з чотирьох назв або як «сербохорватську» її вказують близько 18 млн людей. Приблизно 10 млн з них називають свою мову сербською, 6,8 млн — хорватською, 2,7 млн — боснійською. Великі громади мовців живуть у Німеччині, Австрії, Швейцарії, США та Австралії, куди в другій половині XX століття переїхало багато вихідців з Югославії.

Письмо

Серби використовують і кирилицю, і латиницю; обидві абетки мають однакову кількість літер і однозначно відповідають одна одній. Хорвати й боснійці пишуть латиницею, чорногорці — обома.

Запитання

Сербська і хорватська — це одна мова чи дві?

Лінгвісти здебільшого розглядають їх як варіанти однієї плюрицентричної мови, подібно до британської й американської англійської. Водночас у Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговині та Чорногорії офіційно визнано окремі мови, і це питання має не лише лінгвістичний, а й політичний вимір.

Що таке екавиця та ієкавиця?

Це вимова давньої слов’янської голосної «ять». У Сербії переважає екавська вимова (mleko, «молоко»), у Хорватії, Боснії й Чорногорії — ієкавська (mlijeko). Обидві форми вважаються літературними.

Чи схожа сербохорватська на українську?

Обидві мови слов’янські, тому мають багато спільної лексики й подібну граматику з відмінками. Проте вони належать до різних груп, і без навчання українець розуміє лише окремі слова й прості фрази.

Див. також

  • Балканський півострів Північну межу проводять умовно: Дунаєм, Савою і далі на захід до Трієстської затоки.
  • Латинська мова Походить від говірки латинів, які жили в Лації в пониззі Тибру; найдавніші написи датують VI століттям до н. е.
  • Каталонська мова Офіційна в Андоррі (єдина державна мова) і поряд з іспанською — у Каталонії, на Балеарських островах та у Валенсійському краї, де її називають валенсійською.
  • Розділ «Мови» Усі статті підрозділу «Мови».

Джерела

  1. Сербохорватська мова — Вікіпедія (українська)
  2. Serbo-Croatian — Wikipedia (англійська)
  3. Wikidata: Q9301

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику