СЕРБОХОРВАТСЬКА МОВА
Сербохорватська мова
Сербохорватська (сербськохорватська) мова — південнослов’янська мова, якою говорять серби, хорвати, боснійці й чорногорці; нині має чотири літературні стандарти — сербський, хорватський, боснійський і чорногорський.
Коротко
- Належить до західної підгрупи південнослов’янських мов, поряд зі словенською.
- Має три наріччя: штокавське (основа всіх стандартів), кайкавське й чакавське.
- Сербська користується кирилицею й латиницею, хорватська та боснійська — латиницею.
- Відмінності між стандартами переважно лексичні й орфографічні; носії вільно розуміють одне одного.
Серб із Белграда, хорват із Загреба, боснієць із Сараєва та чорногорець із Подгориці можуть годинами розмовляти, кожен своєю мовою, і чудово розуміти один одного. Мовознавці пояснюють це тим, що всі четверо говорять різними стандартами однієї мови, яку прийнято називати сербохорватською.
Місце серед слов’янських мов
Сербохорватська належить до південнослов’янських мов і разом зі словенською входить до їхньої західної підгрупи. Найдавніші пам’ятки, що відбивають місцеві риси, датуються XII століттям. Тоді писали церковнослов’янською мовою сербської й хорватської редакцій кирилицею та глаголицею.
Наріччя
| Наріччя | Де поширене | Значення |
|---|---|---|
| Штокавське | Сербія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, більша частина Хорватії | основа всіх літературних стандартів |
| Кайкавське | північний захід Хорватії, околиці Загреба | давня літературна традиція |
| Чакавське | узбережжя Адріатики, острови | мова ранньої хорватської літератури |
Назви наріч походять від слова «що»: што, кај, ча.
Становлення літературної мови
Сучасна літературна мова склалася в XIX столітті. Серб Вук Караджич реформував кирилицю за принципом «пиши, як говориш», а хорват Людевит Ґай запропонував латинську абетку з діакритичними знаками. 1850 року сербські й хорватські філологи підписали Віденську літературну угоду, що визнала спільною основою східногерцеговинський штокавський говір.
У Югославії мову офіційно називали сербохорватською або хорватськосербською. Новосадська угода 1954 року підтвердила її єдність при двох варіантах.
Чотири стандарти
Після розпаду Югославії в 1990-х кожна з держав закріпила власну назву: сербська, хорватська, боснійська, а з 2007 року також чорногорська мова. Відмінності стосуються переважно лексики (наприклад, «хліб» — hleb і kruh), правопису та вимови давнього «ять».
2017 року група лінгвістів і письменників з чотирьох країн підписала Декларацію про спільну мову, у якій назвала ці стандарти варіантами однієї плюрицентричної мови.
Скільки мовців
Рідною мовою під однією з чотирьох назв або як «сербохорватську» її вказують близько 18 млн людей. Приблизно 10 млн з них називають свою мову сербською, 6,8 млн — хорватською, 2,7 млн — боснійською. Великі громади мовців живуть у Німеччині, Австрії, Швейцарії, США та Австралії, куди в другій половині XX століття переїхало багато вихідців з Югославії.
Письмо
Серби використовують і кирилицю, і латиницю; обидві абетки мають однакову кількість літер і однозначно відповідають одна одній. Хорвати й боснійці пишуть латиницею, чорногорці — обома.
Запитання
Сербська і хорватська — це одна мова чи дві?
Лінгвісти здебільшого розглядають їх як варіанти однієї плюрицентричної мови, подібно до британської й американської англійської. Водночас у Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговині та Чорногорії офіційно визнано окремі мови, і це питання має не лише лінгвістичний, а й політичний вимір.
Що таке екавиця та ієкавиця?
Це вимова давньої слов’янської голосної «ять». У Сербії переважає екавська вимова (mleko, «молоко»), у Хорватії, Боснії й Чорногорії — ієкавська (mlijeko). Обидві форми вважаються літературними.
Чи схожа сербохорватська на українську?
Обидві мови слов’янські, тому мають багато спільної лексики й подібну граматику з відмінками. Проте вони належать до різних груп, і без навчання українець розуміє лише окремі слова й прості фрази.
Див. також
- Балканський півострів Північну межу проводять умовно: Дунаєм, Савою і далі на захід до Трієстської затоки.
- Латинська мова Походить від говірки латинів, які жили в Лації в пониззі Тибру; найдавніші написи датують VI століттям до н. е.
- Каталонська мова Офіційна в Андоррі (єдина державна мова) і поряд з іспанською — у Каталонії, на Балеарських островах та у Валенсійському краї, де її називають валенсійською.
- Розділ «Мови» Усі статті підрозділу «Мови».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЗЕРБАЙДЖАНСЬКА МОВА Азербайджанська мова (azərbaycan dili) — тюркська мова огузької підгрупи, рідна для азербайджанців Азербайджанської Республіки та іранського Азербайджану; державна мова Азербайджану.
- КОМІ ЗИРЯНСЬКА МОВА Комі-зирянська мова (комі коми кыв), або мова комі, — мова народу комі-зирян, що належить до пермської групи фіно-угорських мов уральської мовної сім’ї; одна з державних мов Республіки Комі в Росії.
- МОЛОДОПИСЕМНІ МОВИ Молодописемні мови — термін радянського й пострадянського мовознавства для мов, які отримали власну писемність порівняно недавно, здебільшого після 1917 року (за ширшим визначенням — у XIX — на початку XX століття), і мають коротку писемну традицію.
- ПАЛЕОНТОЛОГІЯ ЛІНГВІСТИЧНА Лінгвістична палеонтологія — напрям порівняльно-історичного мовознавства й допоміжна історична дисципліна, що за даними мови, передусім за реконструйованою лексикою прамов, відновлює матеріальну й духовну культуру, природне середовище та місце проживання народів у дописемну добу.