Латинська мова

Коротко

• Походить від говірки латинів, які жили в Лації в пониззі Тибру; найдавніші написи датують VI століттям до н. е.
• Із народної латини постали італійська, французька, іспанська, португальська, румунська та інші романські мови.
• Носіїв, для яких латина рідна, немає, але вона є офіційною мовою Святого Престолу й основою наукової термінології.
• У Києво-Могилянській академії XVII–XVIII століть латиною викладали більшість дисциплін.

У VIII–VI століттях до н. е. латинською говорило невелике плем’я на рівнині Лацій, у пониззі Тибру. Сусіди-етруски, умбри й оски розмовляли іншими мовами, а на півдні Італії панувала грецька. Вирішальним став успіх Рима: за кілька століть мова одного міста поширилася від Британії до Північної Африки.

Місце серед мов

Латина належить до італьської гілки індоєвропейської родини, разом із вимерлими оскською та умбрською мовами. Абетку римляни перейняли від етрусків, які, своєю чергою, запозичили її в греків. Класична латинська абетка мала 23 літери; J, U і W з’явилися значно пізніше.

Періоди

• Архаїчна латина (VI–II ст. до н. е.) — найдавніші написи, закони Дванадцяти таблиць, комедії Плавта.
• Класична латина (I ст. до н. е. — початок I ст. н. е.) — «золотий вік» Цицерона, Цезаря, Вергілія, Горація, Овідія.
• Післякласична й пізня (I–VI ст.) — Сенека, Таціт, отці церкви; переклад Біблії Ієроніма, відомий як Вульгата.
• Середньовічна — мова церкви, канцелярій, університетів.
• Нова латина (з XV ст.) — мова гуманістів і науки: латиною писали Коперник, Ньютон, Лінней.

Граматика

Латина — флективна мова з багатою системою закінчень. Іменники мають п’ять відмін і шість відмінків (із залишками сьомого, місцевого), дієслова — чотири дієвідміни, розвинену систему часів, способів і станів. Завдяки закінченням порядок слів у реченні досить вільний.

Від латини до романських мов

Поряд із літературною існувала народна, або вульгарна, латина — розмовна мова солдатів, торговців і селян. Після падіння Західної Римської імперії 476 року місцеві різновиди розійшлися настільки, що до IX століття стали окремими мовами. Так виникли італійська, французька, іспанська, португальська, каталонська, румунська, ретороманські та інші романські мови.

Латина в Україні

У Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій латиною писали частину державних документів. Чимало латинських творів пов’язані з українськими землями: Юрій Дрогобич видав у Римі 1483 року свій астрономічний «Прогноз», Павло Русин із Кросна писав латинські вірші, а Себастіан Кленович оспівав Червону Русь і Львів у поемі «Роксоланія» (1584).

У Києво-Могилянській академії латиною викладали філософію, богослов’я, риторику й поетику. Нею добре володіли Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Григорій Сковорода. Сьогодні латину вивчають у медичних, юридичних і філологічних закладах вищої освіти, а латинські корені живуть в українській науковій і суспільно-політичній лексиці.

Запитання

Чому латину називають мертвою мовою?

Мертвою називають мову, яку ніхто не засвоює з дитинства як рідну. Латина перестала бути розмовною мовою мас ще в ранньому середньовіччі: народна латина поступово перетворилася на окремі романські мови. Проте як мова письма, богослужіння й науки вона живе досі.

Які українські слова прийшли з латини?

Таких слів сотні, переважно через польську мову та освіту: університет, студент, лекція, екзамен, професор, конституція, республіка, календар, міністр, адвокат. Чимало з них вживають і в інших європейських мовах, тож латина стала спільним словником для всього континенту.

Де латина потрібна сьогодні?

Її вивчають медики, біологи, юристи, філологи, історики. Латинською складають наукові назви рослин і тварин за системою Карла Ліннея, медичні та анатомічні терміни, рецепти. Римо-католицька церква видає латиною головні документи, а Ватикан навіть має латинську версію свого вебсайту.

Див. також

• Каталонська мова Офіційна в Андоррі (єдина державна мова) і поряд з іспанською — у Каталонії, на Балеарських островах та у Валенсійському краї, де її називають валенсійською.
• Український алфавіт Сучасний склад: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я.
• Розділ «Мови» Усі статті підрозділу «Мови».

Джерела

1. Латинська мова — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q397

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.