КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ
Крушельницький Мар’ян Михайлович
Крушельницький Мар’ян Михайлович (18 квітня 1897, село Пилява, нині Тернопільська область — 5 квітня 1963, Київ) — український актор, театральний режисер і педагог, один з провідних акторів театру «Березіль», народний артист СРСР (1944).
Коротко
- Галичанин, починав у «Тернопільських театральних вечорах» і театрі товариства «Руська бесіда».
- З грудня 1924 року — актор «Березоля» Леся Курбаса в Києві, з 1926 року — у Харкові.
- У 1933–1952 роках — художній керівник Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка.
- У 1952–1963 роках — головний режисер і актор Київського театру імені Івана Франка, професор театрального інституту.
Мар’ян Крушельницький належав до покоління, яке створило модерний український театр 1920-х років. Він грав у «Березолі» поруч з Амвросієм Бучмою й Наталею Ужвій, а пізніше, коли Леся Курбаса вже не було, сам очолив харківський театр, що виріс з «Березоля».
Галицькі роки
Крушельницький народився 18 квітня 1897 року в селі Пилява в небагатій селянській родині; в три роки переїхав з батьками до села Глещава. Навчався в Теребовлянській, а з 1910 року — в Тернопільській українській гімназії. Ще гімназистом грав у трупі «Тернопільські театральні вечори»: Микола в «Наталці Полтавці», Прокіп у «Мартині Борулі», Імам у «Запорожці за Дунаєм» та десятки інших ролей.
Після закриття театру «Руської бесіди» наприкінці 1923 року й утисків українських установ у Галичині Крушельницький виїхав до Праги й вступив на філософський факультет Карлового університету.
«Березіль»
1924 року він переїхав до Української СРР і в грудні став актором театру «Березіль» у Києві, який 1926 року перебрався до Харкова. Тут Крушельницький зіграв найвідоміші ролі свого молодого віку, зокрема Падуру в «Маклені Грасі» Миколи Куліша й Малоштана в «Диктатурі» Івана Микитенка.
Як режисер він дебютував 1928 року постановкою «Квадратури кола» Валентина Катаєва в харківському театрі «Веселий пролетар» і виступив ініціатором першого в Українській СРР режисерського факультету.
Харків і Київ
1933 року Курбаса усунули від керівництва, а згодом заарештували, і театр перейменували на Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка. Художнім керівником став Крушельницький; він очолював театр до 1952 року, а 1943 року вступив до ВКП(б). Цей вимушений перехід «Березоля» під нову назву й новий репертуар історики театру оцінюють неоднозначно.
У 1952–1963 роках Крушельницький — актор і головний режисер Київського драматичного театру імені Івана Франка. Тут він створив образи Борулі й Омелька у п’єсах Карпенка-Карого, Богдана Хмельницького, короля Ліра, поставив «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького та «Ярослава Мудрого» Івана Кочерги.
Педагог
Крушельницький викладав у Харківському (1947–1952) і Київському (з 1952 року) театральних інститутах, мав звання професора й виховав кілька поколінь акторів і режисерів. Знімався в кіно: «Ягідка кохання», «Мартин Боруля», «Суєта». Помер 5 квітня 1963 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
Запитання
Які ролі Крушельницького вважають найкращими?
Омелько й Боруля в «Мартині Борулі» Івана Карпенка-Карого, Падура в «Маклені Грасі» Миколи Куліша, Малоштан у «Диктатурі» Івана Микитенка, Богдан Хмельницький у п’єсі Олександра Корнійчука, король Лір у трагедії Шекспіра. Роль Борулі він зіграв і в кінофільмі «Мартин Боруля» (1953).
Чи родич Мар’ян Крушельницький співачці Соломії Крушельницькій?
Обоє походять з Тернопільщини й носять однакове прізвище, але Мар’ян народився в селянській родині в Пиляві, а Соломія — у родині священника в Білявинцях. Опрацьовані довідкові джерела родинного зв’язку між ними не підтверджують.
Див. також
- «Березіль» Постав 31 березня 1922 року як Мистецьке об’єднання «Березіль»; назва — давнє українське ім’я березня.
- Крушельницька Соломія Амвросіївна 1893 року з відзнакою закінчила Львівську консерваторію й того ж року дебютувала в опері; удосконалювалася в Мілані.
- Лучицький Борис Болеславович Представник театральної династії Лучицьких: син Болеслава Оршанова-Лучицького, брат актриси Анжеліни Лучицької.
- Розділ «Режисери» Усі статті підрозділу «Режисери».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- БІБЕРОВИЧЕВА Біберовичева Іванна Антонівна (з дому Коралевич, сценічне ім’я до 1879 року — Ляновська; 30 грудня 1858, село Фалиш, тепер Стрийський район Львівської області — 7 вересня 1937, Коломия) — українська драматична акторка галицької сцени.
- МАРДЖАНІШВІЛІ Марджанішвілі Коте (Костянтин Олександрович; у російських джерелах Марджанов; 28 травня (9 червня) 1872, Кварелі — 17 квітня 1933, Москва) — грузинський і російський режисер театру й кіно, один із творців сучасного грузинського театру; 1919 року працював у Києві, де поставив знамениту «Фуенте Овехуну».
- «МАСОВЕ ДІЙСТВО» Масове дійство — театралізоване видовище під відкритим небом, присвячене історичній події, державному чи народному святу, у якому беруть участь сотні або тисячі виконавців, а межа між акторами й глядачами часто стирається.