Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ

Крушельницький Мар’ян Михайлович

Крушельницький Мар’ян Михайлович (18 квітня 1897, село Пилява, нині Тернопільська область — 5 квітня 1963, Київ) — український актор, театральний режисер і педагог, один з провідних акторів театру «Березіль», народний артист СРСР (1944).

Розділ: Режисери Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Галичанин, починав у «Тернопільських театральних вечорах» і театрі товариства «Руська бесіда».
  • З грудня 1924 року — актор «Березоля» Леся Курбаса в Києві, з 1926 року — у Харкові.
  • У 1933–1952 роках — художній керівник Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка.
  • У 1952–1963 роках — головний режисер і актор Київського театру імені Івана Франка, професор театрального інституту.

Мар’ян Крушельницький належав до покоління, яке створило модерний український театр 1920-х років. Він грав у «Березолі» поруч з Амвросієм Бучмою й Наталею Ужвій, а пізніше, коли Леся Курбаса вже не було, сам очолив харківський театр, що виріс з «Березоля».

Галицькі роки

Крушельницький народився 18 квітня 1897 року в селі Пилява в небагатій селянській родині; в три роки переїхав з батьками до села Глещава. Навчався в Теребовлянській, а з 1910 року — в Тернопільській українській гімназії. Ще гімназистом грав у трупі «Тернопільські театральні вечори»: Микола в «Наталці Полтавці», Прокіп у «Мартині Борулі», Імам у «Запорожці за Дунаєм» та десятки інших ролей.

Після закриття театру «Руської бесіди» наприкінці 1923 року й утисків українських установ у Галичині Крушельницький виїхав до Праги й вступив на філософський факультет Карлового університету.

«Березіль»

1924 року він переїхав до Української СРР і в грудні став актором театру «Березіль» у Києві, який 1926 року перебрався до Харкова. Тут Крушельницький зіграв найвідоміші ролі свого молодого віку, зокрема Падуру в «Маклені Грасі» Миколи Куліша й Малоштана в «Диктатурі» Івана Микитенка.

Як режисер він дебютував 1928 року постановкою «Квадратури кола» Валентина Катаєва в харківському театрі «Веселий пролетар» і виступив ініціатором першого в Українській СРР режисерського факультету.

Харків і Київ

1933 року Курбаса усунули від керівництва, а згодом заарештували, і театр перейменували на Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка. Художнім керівником став Крушельницький; він очолював театр до 1952 року, а 1943 року вступив до ВКП(б). Цей вимушений перехід «Березоля» під нову назву й новий репертуар історики театру оцінюють неоднозначно.

У 1952–1963 роках Крушельницький — актор і головний режисер Київського драматичного театру імені Івана Франка. Тут він створив образи Борулі й Омелька у п’єсах Карпенка-Карого, Богдана Хмельницького, короля Ліра, поставив «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького та «Ярослава Мудрого» Івана Кочерги.

Педагог

Крушельницький викладав у Харківському (1947–1952) і Київському (з 1952 року) театральних інститутах, мав звання професора й виховав кілька поколінь акторів і режисерів. Знімався в кіно: «Ягідка кохання», «Мартин Боруля», «Суєта». Помер 5 квітня 1963 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Запитання

Які ролі Крушельницького вважають найкращими?

Омелько й Боруля в «Мартині Борулі» Івана Карпенка-Карого, Падура в «Маклені Грасі» Миколи Куліша, Малоштан у «Диктатурі» Івана Микитенка, Богдан Хмельницький у п’єсі Олександра Корнійчука, король Лір у трагедії Шекспіра. Роль Борулі він зіграв і в кінофільмі «Мартин Боруля» (1953).

Чи родич Мар’ян Крушельницький співачці Соломії Крушельницькій?

Обоє походять з Тернопільщини й носять однакове прізвище, але Мар’ян народився в селянській родині в Пиляві, а Соломія — у родині священника в Білявинцях. Опрацьовані довідкові джерела родинного зв’язку між ними не підтверджують.

Див. також

Джерела

  1. Крушельницький Мар’ян Михайлович — Вікіпедія (українська)
  2. Wikidata: Q4242615

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику