КРЕМЛЬ МОСКОВСЬКИЙ
Кремль Московський
Московський Кремль — найдавніша частина Москви, укріплений комплекс на Боровицькому пагорбі над річкою Москвою з мурами й вежами кінця XV століття, соборами, палацами й музеями; офіційна резиденція президента Росії.
Коротко
- За переказом, першу дерев’яну фортецю тут збудовано 1156 року за князя Юрія Долгорукого.
- Нинішні цегляні мури завдовжки 2235 м із 20 вежами зведено в 1485–1495 роках за участю італійських архітекторів.
- Серце ансамблю — Соборна площа з Успенським, Благовіщенським і Архангельським соборами та дзвіницею Івана Великого.
- Від 1990 року разом із Червоною площею внесений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Перша літописна згадка Москви 1147 року пов’язана з Юрієм Долгоруким — сином київського князя Володимира Мономаха. Ставши 1155 року великим князем київським, він, за переказом, наступного року наказав поставити на пагорбі при впадінні Неглинної в Москву-ріку невелику дерев’яну фортецю. З неї й виріс Кремль.
Від дерева до каменю
Найдавніша фортеця займала лише 3–4 гектари й трималася на дерев’яних стінах, ровах і валах. 1237 року під час монгольської навали її зруйновано, згодом відбудовано; з 1264 року тут сиділи московські князі. За Дмитрія Донського в 1366–1368 роках дубові стіни замінили білокам’яними, і площа укріплень майже наблизилася до сучасної.
Слово «кремль» замість давнішого «дитинець» закріпилося в Московському князівстві з XIV століття.
Перебудова за Івана III
Нинішнього вигляду Кремль набув у другій половині XV століття, коли Іван III запросив італійських майстрів. Від 1485 року протягом десятиліття білокам’яні стіни розбирали й на їхньому місці клали нові з обпаленої цегли. Територію розширили на північний захід до 27,5 гектара.
Головні параметри мурів:
- довжина — 2235 м;
- висота — від 5 до 19 м, товщина — від 3,5 до 6,5 м;
- 20 веж, із них три кутові круглі;
- найвища вежа — Троїцька (близько 80 м).
Звичний «шатровий» силует вежі отримали в XVII столітті; Микільську на початку XIX століття перебудували в готичному дусі.
Соборна площа
Ансамбль Соборної площі склався на межі XV–XVI століть:
| Споруда | Роки | Призначення |
|---|---|---|
| Успенський собор | 1475–1479 | головний храм Москви, місце коронацій; зодчий Арістотель Фіораванті |
| Благовіщенський собор | 1484–1489 | спершу триглавий, через століття перебудований на дев’ятиглавий |
| Грановита палата | 1487–1491 | найдавніша збережена світська споруда Кремля, зала з тронами |
| Архангельський собор | 1505–1508 | усипальниця московських князів і царів від Івана Калити до Івана V |
Над площею здіймається дзвіниця Івана Великого. Неподалік стоять Цар-дзвін, який упав під час пожежі 1737 року й лише 1836-го був піднятий на постамент, і Цар-гармата.
Пожежі, війни, знесення
1812 року Кремль зайняла армія Наполеона; храми пограбували, частину будівель під час відступу підірвали, але вже 1813-го більшість церков відновили. У 1839–1849 роках за проєктом Костянтина Тона збудовано Великий Кремлівський палац, а 1851-го — нову будівлю Збройової палати.
У березні 1918 року до Кремля переїхав радянський уряд, і вільний доступ туди закрили. Протягом 1920–1930-х років знесено Чудів і Вознесенський монастирі, Малий Миколаївський палац, найдавніший храм Москви — собор Спаса на Бору та чимало каплиць. 1935 року двоголових орлів на проїзних вежах замінили зірками, а 1937-го — рубіновими. У 1959–1961 роках на місці старих будівель звели Кремлівський палац з’їздів.
Сьогодення
З 1991 року Кремль — резиденція президента Росії. Водночас тут діє Державний історико-культурний музей-заповідник «Московський Кремль», початком якого вважають указ 1806 року про Збройову палату. До його складу входять собори, дзвіниця Івана Великого, Патріарший палац і Збройова палата з державними регаліями. 1990 року Кремль і Червону площу внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Запитання
Скільки веж має Московський Кремль?
Уздовж мурів стоїть 20 веж. Три кутові — Водовзводна, Беклемішевська й Кутова Арсенальна — круглі в плані, решта квадратні. Найвища — Троїцька, близько 80 метрів, найвідоміша — Спаська з курантами.
Що означає слово «кремль»?
Так у північно-східних руських містах називали укріплену серцевину міста, яку в давньому Києві чи Чернігові звали дитинцем. Слово закріпилося в Московському князівстві з XIV століття; кремлі є також у Новгороді, Пскові, Казані та інших містах.
Чи можна потрапити до Кремля?
Частина території працює як музей-заповідник: відвідувачі заходять через Кутаф’ю і Троїцьку вежі й можуть оглянути Соборну площу, собори та Збройову палату. Адміністративні будівлі закриті.
Див. також
- Коломенське Уперше згадується в духовній грамоті Івана Калити близько 1339 року.
- Кусково Головну частину ансамблю створив граф Петро Борисович Шереметєв (1713–1788) у 1740–1770-х роках.
- Лувр Будівля виросла з фортеці кінця XII століття; ренесансний палац почали зводити 1546 року за проєктом П’єра Леско.
- Розділ «Пам’ятки архітектури» Усі статті підрозділу «Пам’ятки архітектури».
Джерела
- Московський кремль — Вікіпедія (українська)
- Moscow Kremlin — Wikipedia (англійська)
- Kremlin and Red Square, Moscow — UNESCO World Heritage Centre
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБЕРКРОМБІ Аберкромбі Леслі Патрік (англ. Leslie Patrick Abercrombie; 6 червня 1879, Ештон-апон-Мерсі — 23 березня 1957, Астон-Тіррольд, Оксфордшир) — англійський архітектор і містобудівник, автор повоєнних планів реконструкції Лондона, перший президент Міжнародної спілки архітекторів (1948–1953).
- АДЖАНТА Аджанта — комплекс буддійських печерних храмів і монастирів, вирубаних у скелі над ущелиною річки Вагхур у штаті Махараштра на заході Індії; пам'ятка архітектури, скульптури й настінного живопису II століття до н. е. — V (за іншими оцінками — VII) століття н. е.
- АДЖЕМІ Аджемі ібн Абубекр Нахчивані — архітектор XII — початку XIII століття, засновник нахчиванської архітектурної школи, автор мавзолеїв Юсуфа ібн Кусейра та Моміне-хатун у Нахчивані.
- АЛЬФРЕЙНІ РОБОТИ Альфрейні роботи — оздоблення інтер’єрів декоративними й художніми розписами, які виконують на сухій, заздалегідь підготовленій штукатурці клейовими, олійними чи емалевими фарбами.