КОРШ
Корш Федір Євгенович
Корш Федір Євгенович (22 квітня (4 травня) 1843, Москва — 16 лютого (1 березня) 1915, Москва) — російський і український філолог, сходознавець, перекладач і поет, академік Петербурзької академії наук (з 1900), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові.
Коротко
- Працював у класичній філології, порівняльному мовознавстві, славістиці, іраністиці, тюркології, теорії віршування.
- Знав українську настільки, що писав нею вірші під псевдонімом Хведір Корж.
- 1905 року разом з П. Фортунатовим і О. Шахматовим ініціював записку про скасування утисків українського друкованого слова.
- Очолював ювілейні комітети до 50-річчя смерті (1911) і 100-річчя народження (1914) Тараса Шевченка.
Московський професор римської словесності, який знав десятки мов, писав українські вірші й підписував їх «Хведір Корж». Так Федір Корш поєднував дві свої ролі: академічного полігістора і щирого прихильника української культури, за що його високо цінували Агатангел Кримський, Сергій Єфремов і Данило Мордовець.
Біографія
Корш народився 4 травня 1843 року в Москві в родині видавця, журналіста й перекладача Євгена Корша. 1864 року закінчив Московський університет і залишився при кафедрі римської словесності. 1868 року захистив магістерську дисертацію про латинське віршування, у 1868–1870 роках перебував у наукових відрядженнях у Берліні, Відні й Римі.
Понад тридцять років він викладав у Московському університеті: з 1877 — екстраординарний, з 1882 — ординарний професор римської словесності. У 1890–1892 роках очолював кафедру класичної філології Новоросійського університету в Одесі, а з 1892 до смерті був професором перської словесності Лазаревського інституту східних мов. 1900 року його обрали академіком Петербурзької академії наук.
Наукові праці
Інтереси Корша були надзвичайно широкими: класична філологія, порівняльне мовознавство, слов’янознавство, сходознавство, теорія віршування. Він доводив, що «Слово о полку Ігоревім» має віршовану будову, і 1909 року видав його ритмізований текст; ще раніше, 1904-го, дослідив тюркізми в мові пам’ятки.
Корш головував у Східній і Слов’янській комісіях Московського археологічного товариства, у комісії з редагування українського перекладу Євангелія (з 1905), у Товаристві слов’янської культури (з 1908), у комісії зі складання діалектологічної карти (з 1909).
Українські студії
Українознавство посідало в його житті особливе місце. Корш досліджував творчість Шевченка («Шевченко серед поетів слов’янства», 1912) і написав вірш «Хулителям Шевченка» (1914). Він очолював ювілейні Шевченківські комітети 1911 і 1914 років і збирав кошти на пам’ятник поетові в Києві.
У статтях для журналу «Украинская жизнь» і «Известий Общества славянской культуры» Корш обстоював право українців на власну мову й культуру. 1905 року разом із Пилипом Фортунатовим і Олексієм Шахматовим він ініціював записку про скасування обмежень українського друку, після чого частину заборон було знято.
Корш був почесним членом Київського, Харківського й Новоросійського університетів, членом Копенгагенського філологічного й Фінно-угорського (у Фінляндії) товариств.
Запитання
Що зробив Корш для української мови?
Він публічно виступав проти шовінізму щодо українців, писав статті «Український народ і українська мова» (1913), «Про українське національне відродження» та інші. 1905 року разом з колегами ініціював академічну записку «Об отмене стеснений малорусского печатного слова», після якої частину обмежень на вживання української мови було знято.
Чому Корш і Шахматов не змогли зробити Івана Франка академіком?
У 1906–1907 роках вони запропонували кандидатуру Франка в дійсні члени Петербурзької академії наук, але уряд заборонив це обрання.
Хто був учителем Корша з української мови?
Українську мову Корш вивчав в Осипа Бодянського, відомого славіста. Батько Федора, видавець і журналіст Євген Корш, знав Тараса Шевченка.
Див. також
- «Кобзар» Перший «Кобзар» (1840) містив лише вісім творів, серед них «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тарасова ніч»; видав його коштом Петро Мартос.
- Український алфавіт Сучасний склад: А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я.
- Латинська мова Походить від говірки латинів, які жили в Лації в пониззі Тибру; найдавніші написи датують VI століттям до н. е.
- Розділ «Мовознавці» Усі статті підрозділу «Мовознавці».
Джерела
- Корш Федір Євгенович — Вікіпедія (українська)
- Железняк М. Г. Корш Федір Євгенович // Енциклопедія Сучасної України. — Київ, 2014.
- Wikidata: Q4234544
- Усенко І. Б. Корш Федір Євгенович // Енциклопедія історії України. — Т. 5. — Київ: Наукова думка, 2009. — С. 201.
- Кримський А. Академік Ф. Є. Корш як українолюбець-українознавець. — 1915.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБРАКАДА́БРА Абракадабра (лат. abracadabra) — магічне слово, яке з античності писали на амулетах як заклинання проти хвороб; у сучасній мові — безглуздий набір слів, незрозуміла нісенітниця, а також «чарівне слово» фокусників.
- АЛБАНСЬКА МОВА Албанська мова (алб. shqip, gjuha shqipe) — мова албанців, що становить окрему, ізольовану гілку індоєвропейської мовної сім'ї; державна в Албанії та Косові, одна з офіційних у Північній Македонії й Чорногорії.
- АЛЕКСЄЄВ Алексєєв Василь Михайлович (2 (14) січня 1881, Петербург — 12 травня 1951, Ленінград) — російський і радянський сходознавець-китаїст, перекладач китайської літератури, академік АН СРСР з 1929 року.
- АРТИКУЛЯЦІЯ Артикуляція (від лат. articulo — розчленовую, вимовляю членороздільно) — багатозначний термін: у мовознавстві це робота органів мовлення під час вимови звуків, у музиці — спосіб виконання послідовності звуків, у техніці зв’язку — розбірливість переданого мовлення.