Кавалерідзе Іван Петрович

Коротко

• Навчався в Київському художньому училищі, Петербурзькій академії мистецтв і в Парижі.
• Автор пам’ятників княгині Ользі в Києві (1911), Тарасові Шевченку в Ромнах (1918), Григорію Сковороді в Лохвиці (1922).
• Зняв фільми «Злива», «Перекоп», «Коліївщина», «Прометей», «Наталка Полтавка», «Григорій Сковорода».
• Його проєкт пам’ятника Ярославу Мудрому встановили в Києві 1997 року, вже після смерті митця.

Хлопчика, який ліпив із глини фігурки людей і тварин, помітив дядько — художник і археолог Сергій Мазаракі — і забрав до Києва вчитися. Так селянський син із Роменщини, онук грузина з давнього князівського роду, став одним із небагатьох митців XX століття, хто однаково вагомо працював у скульптурі й кіно.

Навчання і перші роботи

У 1907–1909 роках Іван Кавалерідзе навчався в Київському художньому училищі в скульптора Федора Балавенського, далі — у Петербурзькій академії мистецтв в Іллі Гінцбурга. У 1910–1911 роках удосконалювався в Парижі, де відвідував майстерні Наума Аронсона й Огюста Родена.

Повернувшись до Києва, переміг у конкурсі на пам’ятник княгині Ользі. Монумент з постатями Ольги, апостола Андрія та просвітителів Кирила й Мефодія відкрили 1911 року на Михайлівській площі. Радянська влада його демонтувала, а 1996 року пам’ятник відтворили.

Ромни

Після військової служби в Першу світову Кавалерідзе у 1918–1928 роках жив у Ромнах: викладав малювання, керував пересувним робітничо-селянським театром. Тут він створив свої найвідоміші монументи:

• Тарасові Шевченку в Ромнах (1918), згодом — у Полтаві (1925) і Сумах (1926);
• Григорію Сковороді в Лохвиці (1922);
• Артемові в Бахмуті, тодішньому Артемівську (1924), і в Святогірську (1927) — експериментальні, з помітним впливом кубізму.

У 1960-х роках скульптор виконав для Києва низку меморіальних дощок — Михайлу Врубелю, Григорію Сковороді, Борису Гмирі та іншим. Його станкові роботи зберігаються в художніх музеях Сум, Полтави, Лебедина та в краєзнавчих музеях Ромен і Конотопа.

Кіно

1911 року Кавалерідзе вперше прийшов у кіно як художник-декоратор. Від 1928 року працював режисером Одеської кінофабрики, з 1934-го — Київської кіностудії. Його фільми:

Рік	Фільм
1929	«Злива»
1930	«Перекоп»
1933	«Коліївщина»
1935	«Прометей»
1936	«Наталка Полтавка»
1937	«Запорожець за Дунаєм»
1959	«Григорій Сковорода»

Ранні стрічки вирізнялися статичними, скульптурно вибудуваними кадрами, за що критики дорікали режисерові «формалізмом».

Останні десятиліття

Під час німецької окупації Кавалерідзе очолював відділ культури Київської міської управи, через що після війни зазнав утисків. Пізніше працював в Академії архітектури УРСР, знову на кіностудії. Уже в 1960-х писав п’єси — «Вотанів меч», «Перекоп», «Перша борозна»; дві з них поставив Тернопільський музично-драматичний театр. Помер 1978 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Запитання

Де подивитися роботи Кавалерідзе в Києві?

На Андріївському узвозі працює Музей-майстерня Івана Кавалерідзе зі скульптурами й моделями його пам’ятників. Відтворений пам’ятник княгині Ользі стоїть на Михайлівській площі, а пам’ятник Ярославу Мудрому за його проєктом — біля Золотих воріт.

Чому пам’ятник Шевченкові в Ромнах вважають особливим?

Його відкрили 1918 року, і це один із перших пам’ятників поетові в Україні. Скульптор зобразив Шевченка не урочистим класиком, а замисленою людиною в простому вбранні, і цей образ згодом повторив у пам’ятниках у Полтаві та Сумах.

Див. також

• Розділ «Скульптура» Усі статті підрозділу «Скульптура».
• Розділ «Кінорежисери» Усі статті підрозділу «Кінорежисери».
• Розділ «Кіно» Кінематограф, його жанри й техніка, актори, режисери та сценаристи.

Джерела

1. Кавалерідзе Іван Петрович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q4206794

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.