Естроз

Коротко

• Збудник — овечий овід завбільшки з бджолу; доросла муха не живиться й живе лише 2–4 тижні.
• Самка на льоту впорскує в ніздрі вівці краплину рідини з живими личинками.
• Личинки ростуть у носових ходах і пазухах до 2 см, викликаючи нежить, чхання й неспокій тварин.
• Хвороба поширена всюди, де розводять овець; зрідка личинки потрапляють і до людей.

Влітку, в спекотні полуденні години, отара раптом збивається докупи: вівці опускають морди до землі, ховають їх одна під одну, пирхають і тупотять. Так тварини захищаються від овечого овода — мухи, личинки якої спричиняють естроз.

Збудник

Овечий, або носоглотковий, овід (Oestrus ovis) належить до родини оводових. Доросла муха 10–12 мм завдовжки, схожа на бджолу, сіра, з жовтуватою головою. Доросла муха не живиться, хіба що п’є воду, і живе 2–4 тижні — рівно стільки, щоб спаруватися й відкласти потомство.

Цей вид яйцеживородний: личинки вилуплюються ще в тілі самки. Овід не сідає на тварину, а на льоту виприскує в ніздрі краплину слизу з кількома живими личинками.

Цикл розвитку

1. Крихітні личинки першої стадії, близько 1 мм, повзуть вгору носовими ходами.
2. У лобних пазухах вони линяють і ростуть; зрілі личинки сягають 2 см, мають темні смуги на кожному сегменті.
3. Повністю розвинена личинка спускається назад, вівця вичхує її, і та закопується в ґрунт, де заляльковується.
4. За 3–9 тижнів із лялечки виходить доросла муха.

Тривалість паразитування залежить від клімату: у теплу пору личинки дозрівають за місяць, а ті, що потрапили в організм восени, можуть зимувати в пазухах до 10 місяців.

Перебіг хвороби

В одній вівці буває до 15 личинок, у важких випадках — до 80. Вони подразнюють і травмують слизову, виникає запалення з рясними виділеннями, набряк, утруднене дихання. Тварини стають неспокійними, гірше пасуться, худнуть і знижують продуктивність.

Якщо дозріла личинка не може вибратися з пазухи, вона гине, і запалення може перейти в гнійний синусит. У виснажених тварин можливий загальний сепсис і загибель.

Захист

У господарствах вівцям профілактично дають протипаразитарні препарати за схемою, яку визначає ветеринарний лікар. Ефект буває неповним, бо оводи легко перелітають із сусідніх пасовищ; найкраще контроль працює в ізольованих господарствах. Спорідненими хворобами є гіподерматози великої рогатої худоби, яких спричиняють підшкірні оводи.

Запитання

Чи небезпечний естроз для людини?

Люди заражаються випадково, найчастіше чабани, що живуть поруч з отарою. Самка овода може впорснути личинок в око чи ніс людини; виникає запалення кон’юнктиви або слизової носа. Личинки в людині не завершують розвиток, а лікар легко видаляє їх.

Як зрозуміти, що в отарі естроз?

Влітку вівці збиваються в купу, ховають морди в землю й під одна одну, тупотять, чхають. Пізніше з’являються слизово-гнійні виділення з носа, утруднене дихання, тварини гірше пасуться й худнуть. Остаточно діагноз підтверджує ветеринарний лікар.

Див. також

• Гіподерматози Збудники — личинки оводів Hypoderma bovis і Hypoderma lineatum; у північного оленя — Hypoderma tarandi.
• Зоонози Відомо понад 200 зоонозів; за оцінками, близько 60 % інфекційних хвороб людини і до трьох чвертей нових інфекцій мають тваринне походження.
• Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.

Джерела

1. Oestrus ovis — Wikipedia (англійська)
2. Оводи — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.