ЕСТРОЗ
Естроз
Естроз (від грец. oistros — овід) — інвазійна хвороба овець, рідше кіз та інших тварин, яку спричиняють личинки овечого носоглоткового овода Oestrus ovis, що паразитують у носовій порожнині та лобних пазухах.
Коротко
- Збудник — овечий овід завбільшки з бджолу; доросла муха не живиться й живе лише 2–4 тижні.
- Самка на льоту впорскує в ніздрі вівці краплину рідини з живими личинками.
- Личинки ростуть у носових ходах і пазухах до 2 см, викликаючи нежить, чхання й неспокій тварин.
- Хвороба поширена всюди, де розводять овець; зрідка личинки потрапляють і до людей.
Влітку, в спекотні полуденні години, отара раптом збивається докупи: вівці опускають морди до землі, ховають їх одна під одну, пирхають і тупотять. Так тварини захищаються від овечого овода — мухи, личинки якої спричиняють естроз.
Збудник
Овечий, або носоглотковий, овід (Oestrus ovis) належить до родини оводових. Доросла муха 10–12 мм завдовжки, схожа на бджолу, сіра, з жовтуватою головою. Доросла муха не живиться, хіба що п’є воду, і живе 2–4 тижні — рівно стільки, щоб спаруватися й відкласти потомство.
Цей вид яйцеживородний: личинки вилуплюються ще в тілі самки. Овід не сідає на тварину, а на льоту виприскує в ніздрі краплину слизу з кількома живими личинками.
Цикл розвитку
- Крихітні личинки першої стадії, близько 1 мм, повзуть вгору носовими ходами.
- У лобних пазухах вони линяють і ростуть; зрілі личинки сягають 2 см, мають темні смуги на кожному сегменті.
- Повністю розвинена личинка спускається назад, вівця вичхує її, і та закопується в ґрунт, де заляльковується.
- За 3–9 тижнів із лялечки виходить доросла муха.
Тривалість паразитування залежить від клімату: у теплу пору личинки дозрівають за місяць, а ті, що потрапили в організм восени, можуть зимувати в пазухах до 10 місяців.
Перебіг хвороби
В одній вівці буває до 15 личинок, у важких випадках — до 80. Вони подразнюють і травмують слизову, виникає запалення з рясними виділеннями, набряк, утруднене дихання. Тварини стають неспокійними, гірше пасуться, худнуть і знижують продуктивність.
Якщо дозріла личинка не може вибратися з пазухи, вона гине, і запалення може перейти в гнійний синусит. У виснажених тварин можливий загальний сепсис і загибель.
Захист
У господарствах вівцям профілактично дають протипаразитарні препарати за схемою, яку визначає ветеринарний лікар. Ефект буває неповним, бо оводи легко перелітають із сусідніх пасовищ; найкраще контроль працює в ізольованих господарствах. Спорідненими хворобами є гіподерматози великої рогатої худоби, яких спричиняють підшкірні оводи.
Запитання
Чи небезпечний естроз для людини?
Люди заражаються випадково, найчастіше чабани, що живуть поруч з отарою. Самка овода може впорснути личинок в око чи ніс людини; виникає запалення кон’юнктиви або слизової носа. Личинки в людині не завершують розвиток, а лікар легко видаляє їх.
Як зрозуміти, що в отарі естроз?
Влітку вівці збиваються в купу, ховають морди в землю й під одна одну, тупотять, чхають. Пізніше з’являються слизово-гнійні виділення з носа, утруднене дихання, тварини гірше пасуться й худнуть. Остаточно діагноз підтверджує ветеринарний лікар.
Див. також
- Гіподерматози Збудники — личинки оводів Hypoderma bovis і Hypoderma lineatum; у північного оленя — Hypoderma tarandi.
- Зоонози Відомо понад 200 зоонозів; за оцінками, близько 60 % інфекційних хвороб людини і до трьох чвертей нових інфекцій мають тваринне походження.
- Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АҐРАРНІ РЕФОРМИ Аграрні реформи — державні перетворення умов землеволодіння й землекористування: перерозподіл землі, зміна форм власності на неї та правил її обігу, оренди й обробітку.
- БОРОШНО Борошно — харчовий продукт, отриманий подрібненням зерна злакових та інших культур на порошок; основна сировина для хліба, макаронних і кондитерських виробів.
- ДАВЕНЕОЗ Давенеоз — гельмінтоз курей та інших птахів, спричинений дрібними стьожковими черв’яками (цестодами) роду Davainea, що паразитують у тонкому кишечнику.
- ДЕДЮЛІН Дедюлін Олександр Васильович (3 (15) серпня 1866, Срібне, нині Чернігівська область — 16 жовтня 1924, Харків) — український мікробіолог-епізоотолог, професор Харківського ветеринарного інституту, один з організаторів ветеринарної служби в Україні.