ВЕТЕРИНАРІЯ
Ветеринарія
Ветеринарія (від лат. veterinarius — той, що лікує худобу), або ветеринарна медицина, — сукупність наук і практичних заходів, спрямованих на запобігання хворобам тварин, їх лікування та захист людей від хвороб, спільних для людини й тварин.
Коротко
- Охоплює діагностику, лікування й профілактику хвороб свійських, диких і лабораторних тварин.
- Друге завдання — ветеринарно-санітарний контроль продуктів тваринного походження та боротьба із зоонозами.
- Перша ветеринарна школа відкрилася в Ліоні 1761–1762 років; в Україні фахову освіту започаткували Харків (1851) і Львів (1881).
- В Україні державний нагляд у цій сфері з 2014 року здійснює Держпродспоживслужба.
Коли 1761 року у Франції лютувала чума великої рогатої худоби, конюший і юрист Клод Буржела вмовив уряд відкрити в Ліоні школу, де вчили б лікувати тварин. Її випускників відразу відправили на боротьбу з пошестю. З цієї школи, що почала працювати 1762 року, зазвичай ведуть історію ветеринарії як самостійної освіти й професії.
Що вивчає ветеринарія
Ветеринарна медицина має той самий каркас, що й медицина людини: анатомію, фізіологію, фармакологію, хірургію, терапію. Але пацієнти в неї дуже різні — від корови й курки до собаки, коня чи акваріумної риби. Звідси широта предмета: лікар має розуміти будову й хвороби багатьох видів одночасно.
Окремі дисципліни, які склалися всередині ветеринарії або тісно з нею пов’язані:
- епізоотологія — наука про поширення інфекційних хвороб серед тварин і способи їх зупинити;
- паразитологія — гельмінтози, кліщові та інші інвазійні хвороби;
- ветеринарно-санітарна експертиза — перевірка м’яса, молока, яєць, риби на безпечність;
- ветеринарне акушерство і репродуктологія;
- токсикологія — отруєння кормами, рослинами, хімікатами;
- ветеринарна фармація — ліки й вакцини для тварин.
Охорона здоров’я людей
Багато хвороб спільні для людини й тварин — їх називають зоонозами. Сказ, бруцельоз, сибірка, туберкульоз, лептоспіроз, низка гельмінтозів передаються від тварин через укус, контакт або продукти. Тому ветеринарна служба не лише лікує, а й стежить за фермами, бойнями, ринками й переробними підприємствами. Сучасний підхід «Єдине здоров’я» прямо пов’язує здоров’я тварин, людей і довкілля.
Історія в Україні
Народне знання про лікування худоби існувало здавна: коновали, ковалі, пастухи передавали рецепти й прийоми з покоління в покоління. Фахова освіта з’явилася в XIX столітті.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1851 | у Харкові відкрито ветеринарне училище, згодом інститут, з 2021 року в складі Державного біотехнологічного університету |
| 1881 | у Львові запрацювала цісарсько-королівська ветеринарна школа зі школою кування коней |
| 1897 | львівська школа отримала статус академії ветеринарної медицини |
| 2003 | львівська академія отримала національний статус та ім’я Степана Ґжицького |
| 2007 | академію реорганізовано в національний університет |
Ветеринарна служба сьогодні
В Україні державні функції у сфері ветеринарної медицини з 2014 року виконує Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, утворена на базі колишньої ветеринарної та фітосанітарної служби. У 2021 році Верховна Рада ухвалила нову редакцію закону «Про ветеринарну медицину», зорієнтовану на правила Європейського Союзу.
Поруч із державними інспекторами працюють приватні клініки для дрібних тварин, лабораторії, ветеринарні аптеки, лікарі господарств. Для власника кота чи собаки ветеринарія — це щеплення, обробка від бліх і кліщів, стерилізація, а для фермера ще й планові обстеження стада та документи на продукцію.
Запитання
Чим ветеринарія відрізняється від зоотехнії?
Зоотехнія займається розведенням, годівлею та утриманням тварин заради продуктивності. Ветеринарія відповідає за їхнє здоров’я: розпізнає й лікує хвороби, проводить щеплення, контролює безпечність м’яса, молока та інших продуктів. На фермі ці фахівці працюють поруч, але завдання в них різні.
Де в Україні вчаться на ветеринарного лікаря?
Найстаріший профільний заклад — Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького. Спеціальність «Ветеринарна медицина» мають також аграрні університети в Києві, Харкові, Білій Церкві, Полтаві, Житомирі й інших містах.
Навіщо ветеринарний контроль, якщо тварина виглядає здоровою?
Частина хвороб, зокрема сказ, бруцельоз чи туберкульоз, тривалий час не має помітних ознак, але може передатися людині через контакт або продукти. Обстеження, щеплення й експертиза м’яса та молока відсікають такі ризики ще до того, як продукт потрапить на стіл.
Див. також
- Епізоотологія Центральне поняття — епізоотичний процес: безперервний ланцюг заражень, що тримається на джерелі збудника, механізмі передачі та сприйнятливих тваринах.
- Зоонози Відомо понад 200 зоонозів; за оцінками, близько 60 % інфекційних хвороб людини і до трьох чвертей нових інфекцій мають тваринне походження.
- Епізоотія Тваринний відповідник епідемії серед людей.
- Дипілідіози Збудник — ціп’як собачий, або огірковий, завдовжки до 40–60 см.
- Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.
Джерела
- Ветеринарія — Вікіпедія (українська)
- Veterinary medicine — Wikipedia (англійська)
- Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького — Вікіпедія
- Харківська державна зооветеринарна академія — Вікіпедія
- Володимир Зеленський підписав закон про ветеринарну медицину — Офіс Президента України, 2021
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АҐРАРНІ РЕФОРМИ Аграрні реформи — державні перетворення умов землеволодіння й землекористування: перерозподіл землі, зміна форм власності на неї та правил її обігу, оренди й обробітку.
- БОРОШНО Борошно — харчовий продукт, отриманий подрібненням зерна злакових та інших культур на порошок; основна сировина для хліба, макаронних і кондитерських виробів.
- ДАВЕНЕОЗ Давенеоз — гельмінтоз курей та інших птахів, спричинений дрібними стьожковими черв’яками (цестодами) роду Davainea, що паразитують у тонкому кишечнику.
- ДЕДЮЛІН Дедюлін Олександр Васильович (3 (15) серпня 1866, Срібне, нині Чернігівська область — 16 жовтня 1924, Харків) — український мікробіолог-епізоотолог, професор Харківського ветеринарного інституту, один з організаторів ветеринарної служби в Україні.