ВІННИЦЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
Вінницький обласний краєзнавчий музей
Вінницький обласний краєзнавчий музей — найбільше зібрання пам’яток історії, природи, етнографії та культури Східного Поділля, засноване 1918 року; розташований у Вінниці на вулиці Соборній, 19, у складі історичного комплексу «Вінницькі мури».
Коротко
- Заснований 14 травня 1918 року рішенням Вінницької міської думи; перша експозиція відкрилася у травні 1919 року.
- Ініціатори — художники В’ячеслав Коренєв і Степан Слободянюк-Подолян, правник Густав Брілінг, архівіст Юрій Александрович.
- Фонди налічують близько 100 тисяч одиниць зберігання; експозиція займає 16 залів.
- Має філії, зокрема меморіальний комплекс на місці ставки «Вервольф» і музей Миколи Леонтовича в Марківці.
Навесні 1918 року, у розпал революційних змін, Вінницька міська дума ухвалила рішення створити міський музей. Ініціативу подали місцеві краєзнавці, а організацію взяло на себе Подільське товариство охорони історичних пам’яток. За рік у чотирьох кімнатах будинку на тодішній Дворянській вулиці відкрилася перша експозиція.
Перші десятиліття
Першим директором став художник В’ячеслав Коренєв. Основу збірки склали колекції повітового земства, Подільського товариства сільського господарства та приватні зібрання; значну частину предметів — меблі, картини, порцеляну — було конфісковано з поміщицьких маєтків, зокрема з Немирова. Юрій Александрович передав рушники, вишивки й фотографії, Степан Слободянюк-Подолян — монети, зброю, книжки та картини.
Музей кілька разів переїжджав і 1929 року отримав будинок на нинішній Соборній вулиці, де працює й досі. У 1920-х роках, коли директором був Густав Брілінг, почалися наукові експедиції, а до фондів увійшли збірки музеїв Гайсина, Бершаді й Брацлава. Разом з тим 1930-ті роки принесли репресії проти працівників і часті реорганізації.
Війна і повоєнні роки
Під час німецької окупації музей працював з обмеженою експозицією. 1944 року окупанти вивезли понад 6 тисяч предметів, переважно етнографічних, археологічних і нумізматичних. Працівникам вдалося врятувати частину збірок, а згодом невелику кількість експонатів повернули з Кракова.
У 1964–1970 роках будинок реконструювали й добудували новий корпус; музей отримав 20 залів площею понад 2 тис. м². 1987 року на основі його художнього відділу постав окремий Вінницький обласний художній музей.
Експозиція
Сучасна експозиція займає 16 залів. Чотири з них належать відділу природи:
- геологічне минуле краю — скам’янілості давніх морів, що колись вкривали Поділля, і скелет мамонта, знайдений 1961 року біля Ольгополя на Чечельниччині;
- рослинний покрив — ліси, старовинні парки Немирова, Печери, Антополя, лікарські рослини;
- тваринний світ — лісові й водні тварини, акліматизовані види, хижі звірі та птахи;
- ґрунти й природні ресурси області.
Решта залів розповідає про археологію та історію Поділля; 2005 року музей посів друге місце на Всеукраїнському музейному фестивалі з інтерактивною реконструкцією майстерні слов’янського ювеліра V–VII століть. Окремо діє «Кабінет етнографії Поділля».
Бібліотека музею, заснована 1920 року, налічує понад 10,5 тис. видань кінця XVIII — початку XXI століття.
Сьогодні
Будинок музею входить до ансамблю «Вінницькі мури» — колишнього комплексу монастиря єзуїтів і колегіуму XVII століття. Музей проводить виставки, конференції, видає збірники «Подільська старовина» та «Музейний вісник» і має кілька філій в області, зокрема меморіальний комплекс на місці ставки «Вервольф» та музей композитора Миколи Леонтовича.
Запитання
Що найцікавіше в експозиції музею?
Найвідоміший експонат — скелет мамонта, знайдений 1961 року біля Ольгополя на Чечельниччині. Також цікаві археологічні знахідки з Поділля, реконструкція майстерні слов’янського ювеліра, колекції рушників і вишивки, які музею передали його засновники.
Які філії має музей?
Історико-меморіальний комплекс пам’яті жертв нацизму на місці колишньої ставки Гітлера «Вервольф» біля Вінниці, Музей Миколи Леонтовича в Марківці, Музей Батозької битви в Четвертинівці та Музей Михайла Грушевського в Сестринівці. На правах відділу діє Музей пам’яті воїнів Вінниччини, загиблих в Афганістані.
Див. також
- Розділ «Вінницька область» Усі статті підрозділу «Вінницька область».
- Лувр Будівля виросла з фортеці кінця XII століття; ренесансний палац почали зводити 1546 року за проєктом П’єра Леско.
- Розділ «Музеї» Музеї та їхні колекції.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- БІБЕРОВИЧЕВА Біберовичева Іванна Антонівна (з дому Коралевич, сценічне ім’я до 1879 року — Ляновська; 30 грудня 1858, село Фалиш, тепер Стрийський район Львівської області — 7 вересня 1937, Коломия) — українська драматична акторка галицької сцени.
- БІЛОГРУДІВСЬКА КУЛЬТУРА Білогрудівська культура — археологічна культура пізньої бронзової доби в лісостепу Правобережної України, що існувала приблизно у XIII–X століттях до н. е. й дала початок чорноліській культурі.
- ДЕДЮЛІН Дедюлін Олександр Васильович (3 (15) серпня 1866, Срібне, нині Чернігівська область — 16 жовтня 1924, Харків) — український мікробіолог-епізоотолог, професор Харківського ветеринарного інституту, один з організаторів ветеринарної служби в Україні.