Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

БУНГЕ

Бунге Христофор Григорович

Бунге Христофор Григорович (1781, Київ — 19 (31) грудня 1860, Москва) — лікар і вчений у галузі ветеринарії, професор Московської медико-хірургічної академії та Московського університету, організатор боротьби з епізоотіями чуми великої рогатої худоби.

Розділ: Ветеринарія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Син київського аптекаря Георга Фрідріха Бунге, дядько Миколи Бунге, згодом голови Комітету міністрів Російської імперії.
  • 1801 року закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію, ветеринарії вчився у Відні й Берліні.
  • 1811–1812 років придушив епізоотію чуми худоби на Сибірській лінії, 1830-го боровся з нею в Малоросії.
  • 1818 року виголосив латинську промову про сибірку — «De morbo sic dicto sibirico».

Син київського аптекаря Георга Фрідріха Бунге, Христофор, понад три десятиліття викладав ветеринарію та внутрішні хвороби в Москві й неодноразово виїжджав туди, де худоба гинула від повальних хвороб.

Христофор Бунге народився 1781 року. Початкову освіту здобув у приватній пасторській школі в Києві, близько двох років допомагав старшому братові Андрію в аптечній справі. 1797 року вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії й 1801-го закінчив її зі званням кандидата медицини. Наступного року став лікарем Петербурзького морського госпіталю.

Згодом Бунге вдосконалювався за кордоном: слухав лекції у Відні, Бамберзі та Вюрцбурзі, а в 1804–1806 роках готувався до ветеринарної роботи у Відні та Берліні.

Професор у Москві

1807 року Бунге призначили ад’юнктом ветеринарних наук Московської медико-хірургічної академії. Ветеринарне відділення там відкрилося лише 1809 року, і він очолив викладання ветеринарної дієтетики, фармакології, патології та терапії, того ж року став екстраординарним професором.

Рік Подія
1815 доктор медицини, ординарний професор
1817–1835 кафедра ветеринарії в Московському університеті
1818, 1829, 1832 декан медичного факультету
1835 кафедра терапевтичної клініки
1836–1840 проректор університету
1842 відставка

У 1830–1831 роках, під час епідемії холери, Бунге керував тимчасовими холерними лікарнями Москви, у 1832–1842 роках консультував у Маріїнській лікарні.

Боротьба з епізоотіями

Як знавця заразних хвороб тварин Бунге неодноразово відряджали туди, де лютували епізоотії:

  • 1807 — до Луги, де хворіли люди й худоба;
  • 1808 — до Виборзької губернії та Шліссельбурзького повіту;
  • 1811 — на Сибірську лінію, де до березня 1812 року він придушив чуму великої рогатої худоби й отримав орден Святого Володимира 4-го ступеня;
  • 1830 — до Малоросії за дорученням князя Рєпніна.

Старі довідники уточнюють, що 1830 року йшлося про спалах чуми худоби в Полтавській і Чернігівській губерніях.

Праці

1818 року (за Енциклопедичним словником Брокгауза і Ефрона — 1819-го) Бунге виступив на урочистому зібранні університету з латинською промовою про сибірку. Його книжка «Про найголовніші повальні хвороби» (1847) отримала золоту медаль Московського товариства сільського господарства. 1854 року (за іншими даними — 1856-го) вийшов його посібник з розпізнавання й лікування внутрішніх незаразних хвороб коней. Помер учений 19 (31) грудня 1860 року; у старих радянських виданнях подано 1861 рік.

Запитання

Чи справді Бунге першим описав сибірку?

Старі радянські довідники так стверджували. Російський біографічний словник обережніший: він повідомляє, що 1818 року Бунге виклав свої спостереження над цією хворобою в урочистій промові «De morbo sic dicto sibirico» в Московському університеті. Тож твердження про першість потребує додаткового підтвердження.

Ким Христофор Бунге доводився Миколі Бунге?

Дядьком по батькові. Микола Християнович Бунге, син брата Христофора, згодом обіймав посаду голови Комітету міністрів Російської імперії.

Див. також

  • Ветеринарія Охоплює діагностику, лікування й профілактику хвороб свійських, диких і лабораторних тварин.
  • Епізоотія Тваринний відповідник епідемії серед людей.
  • Епізоотологія Центральне поняття — епізоотичний процес: безперервний ланцюг заражень, що тримається на джерелі збудника, механізмі передачі та сприйнятливих тваринах.
  • Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.

Джерела

  1. Половцов А. А. Бунге, Христофор Григорьевич // Русский биографический словарь. Т. 3. — СПб., 1908 (Вікіджерела)
  2. Бунге, Христофор Григорьевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (Вікіджерела)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику