Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

БЕРИЛ

Берил

Берил (від грец. βήρυλλος) — мінерал класу силікатів, кільцевий силікат берилію й алюмінію Be₃Al₂[Si₆O₁₈], найпоширеніший мінерал берилію; прозорі забарвлені різновиди, зокрема смарагд і аквамарин, — дорогоцінне каміння.

Розділ: Мінералогія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Кристалізується в гексагональній сингонії, утворює шестигранні призми; твердість за Моосом 7,5–8, густина 2,63–2,92.
  • Чистий берил безбарвний, колір дають домішки: хром — смарагду, залізо — аквамарину й геліодору, марганець — морганіту.
  • Трапляється в гранітних пегматитах, грейзенах і гідротермальних жилах.
  • В Україні відомий у пегматитах північного заходу Українського щита та в Приазов’ї.

В українській науковій літературі берил уперше описано в лекції Феофана Прокоповича «Про камені та геми», яку той читав у Києво-Могилянській академії в 1705–1709 роках. Тоді берил цінували як самоцвіт; сьогодні він ще й головне джерело металу берилію.

Склад і будова

Берил — кільцевий силікат берилію й алюмінію. Приблизний склад: 67 % оксиду кремнію, 19 % оксиду алюмінію, 14 % оксиду берилію. Як домішки трапляються натрій, цезій, рубідій, літій, залізо, марганець, магній, вода, гелій.

Кристали — шестигранні стовпчики гексагональної сингонії. Твердість 7,5–8 за шкалою Мооса, тобто берил дряпає кварц. Густина коливається від 2,63 до 2,92 г/см³ залежно від домішок.

Різновиди

Різновид Колір Причина забарвлення
Смарагд яскраво-зелений хром, інколи ванадій
Аквамарин блакитний, зеленувато-блакитний Fe²⁺
Геліодор, золотистий берил жовтий, золотистий Fe³⁺
Морганіт рожевий Mn²⁺
Червоний берил (біксбіт) червоний Mn³⁺
Гошеніт безбарвний без домішок-хромофорів

За хімічним складом виділяють ще літієвий, натрієвий, лужний і цезієвий берил (вороб’євіт). Непрозорий «звичайний» берил — рудний мінерал.

Де трапляється

Берил пов’язаний з кислими вивержними породами. Найчастіше він трапляється в гранітних пегматитах, а також у грейзенах і гідротермальних жилах. Відомі пегматитові родовища — Бернік-Лейк у Канаді, Блек-Гіллс у США, Мінас-Жерайс у Бразилії. Смарагди славляться колумбійські, аквамарини добувають у Бразилії, на Мадагаскарі, в Намібії.

Рудний берил видобувають у багатьох країнах; найбільші виробники — Росія, Бразилія, США. Дрібновкраплені руди збагачують флотацією. В Україні берил знаходять у гранітних пегматитах північно-західної частини Українського щита та в Приазов’ї.

Застосування

Гарно забарвлені прозорі берили йдуть на ювелірні вироби й прикрашають музейні колекції. З берилу вирізають і печатки, дрібні різьблені прикраси. Непрозорий берил переробляють на оксид берилію, з якого отримують сам метал.

Запитання

Смарагд і аквамарин — це один мінерал?

Так, обидва — різновиди берилу. Смарагд зеленим робить домішка хрому (інколи ванадію), аквамарин блакитним — двовалентне залізо. Від інших берилів їх відрізняє лише колір і прозорість, а від цього залежить і ціна каменю.

Де знайшли найбільший кристал берилу?

У Малакіаліні на Мадагаскарі. Той кристал мав приблизно 18 метрів завдовжки, 3,5 метра в діаметрі й важив близько 380 тонн; його вважають найбільшим відомим природним кристалом будь-якого мінералу.

Звідки походить слово «берил»?

Грецьке βήρυλλος означало синьо-зелений камінь кольору морської води. Слово, імовірно, прийшло з Індії: його пов’язують із санскритським вайдур’я і пракритським верулія. Від пізньолатинського berillus походять італійське brillare і французьке briller — «блищати», а також англійське brilliance — «блиск».

Див. також

  • Алмаз Твердість 10 за шкалою Мооса, густина 3,50–3,53 г/см³, дуже висока теплопровідність і сильний блиск.
  • Анортит Кристалізується в триклінній сингонії — звідси назва «скошений».
  • Апатит Основні різновиди: фторапатит, хлорапатит і гідроксилапатит — залежно від того, який аніон переважає.
  • Крижанівський Леонід Андрійович Майже сорок років працював у Київському університеті: від хранителя мінералогічного кабінету до професора кафедри мінералогії.
  • Розділ «Мінералогія» Мінерали, кристали, їхній склад, властивості й походження.

Джерела

  1. Берил — Вікіпедія (українська)
  2. Beryl — Wikipedia (англійська)
  3. Wikidata: Q103480
  4. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Берил // Мінералогічний словник. — Київ: Наукова думка, 1975.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику