БАЧИНСЬКОГО О. В. ТРУПА
Трупа Омеляна Бачинського
Трупа Омеляна Бачинського — мандрівний театральний колектив, який у 1867–1894 роках з перервами очолював галицький актор і антрепренер Омелян Васильович Бачинський: спершу український, з 1875 року українсько-польський; виступав у Галичині, на Буковині й Поділлі.
Коротко
- Бачинський був засновником і першим директором театру «Руська бесіда» у Львові (1864), а потім водив власні трупи.
- За Енциклопедією України, у 1868–1875 роках трупа була українською, у 1875–1894 — українсько-польською.
- Тут починали або грали Теофілія Бачинська, Теофіля Романович, Андрій Стечинський, Тит Гембицький, Кость Підвисоцький.
- 1894 року Бачинський залишив театр, і діяльність трупи завершилася.
До 1917 року український театр, за винятком київського театру Миколи Садовського, існував лише як мандрівний: трупи переїжджали з міста до міста. Однією з перших таких труп у Галичині була антреприза Омеляна Бачинського — актора, з якого 1864 року почався професійний український театр краю.
Засновник
Омелян Бачинський (1833–1907) народився в селі Жукотин на Турківщині в родині священика. Від 1852 року грав на польській сцені, у 1857–1863 роках працював у змішаних польських, російських і українських трупах у Житомирі, Кам’янці-Подільському, Бердичеві, Києві. 1864 року очолив перший український професійний театр Галичини при товаристві «Руська бесіда» у Львові й першим у краї поставив «Назара Стодолю» Шевченка.
Історія трупи
Пішовши з посади директора «Руської бесіди» 1867 року, Бачинський зібрав власний колектив. Уже 1867 року його трупа грала в Тернополі та Кам’янці-Подільському; у листопаді до неї приєднався Тит Гембицький зі своєю трупою з Хотина. Енциклопедія України розрізняє два періоди:
| Роки | Характер трупи |
|---|---|
| 1868–1875 (з перервами) | українська |
| 1875–1894 | українсько-польська |
У 1871–1873 роках колектив виступав під назвою «Руський народний театр». Бачинський ще двічі ненадовго повертався до керівництва «Руською бесідою» — 1873 і 1880 року. Старі довідники згадують гастролі трупи на Буковині, Лемківщині й у Кракові 1888 року. 1894 року Бачинський залишив театр, і на цьому історія його трупи завершилася.
Актори
Через трупу пройшли багато майбутніх зірок галицької сцени:
- Теофілія Бачинська, дружина керівника, — у 1868–1875 роках у його українських трупах;
- Теофіля Романович дебютувала 1867 року в Тернополі, згодом стала відомою акторкою й організаторкою театру;
- Андрій Стечинський дебютував 1867 року у Львові, пізніше був режисером і директором «Руської бесіди»;
- Тит Гембицький грав у трупах Бачинського в 1873–1883 і 1885–1889 роках;
- Кость Підвисоцький — у 1875–1881 і 1882–1885 роках;
- Ольга Моленцька — 1867–1868 і 1876–1880 років.
Репертуар і значення
У репертуарі були драматичні й музичні твори українських і зарубіжних авторів. Сам Бачинський найбільше вирізнявся в комедійних ролях. Енциклопедія України називає мандрівні трупи авангардом українського театрального руху, який виховав чимало видатних виконавців. Трупа Бачинського — один із ранніх галицьких прикладів: кілька її акторів згодом стали провідними в «Руській бесіді».
Бачинський помер 1907 року в Самборі, за даними Вікіпедії, у великій нужді.
Запитання
Чим трупа Бачинського відрізнялася від театру «Руська бесіда»?
«Руська бесіда» — театр при однойменному львівському товаристві, перший професійний український театр Галичини, заснований 1864 року. Бачинський був його першим директором до 1867 року, а потім очолював театр ще 1873 і 1880 року. Власна трупа була його приватним антрепризним колективом, що мандрував містами й містечками.
Які п’єси грала трупа?
Українські та зарубіжні драматичні й музичні твори. Сам Бачинський славився ролями Назара в «Назарі Стодолі» Шевченка, Антося в «Карпатських верховинцях» Юзефа Коженьовського, Стецька у «Сватанні на Гончарівці» Квітки-Основ’яненка. Як актор він найкраще почувався в комедійних ролях.
Див. також
- Бачинська Теофілія Йосипівна Починала як балерина й акторка мандрівних труп у Києві, Кам’янці-Подільському, Житомирі (1853–1863).
- Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької Коріння — Український національний театр (1917) і Державний народний театр у Києві, де грали Марія Заньковецька й Панас Саксаганський.
- Карпенко-Карий Іван Карпович Псевдонім склав з імені батька Карпа та прізвища Гната Карого — героя п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля».
- Біберовичева Іванна Антонівна З 1874 року грала в Руському народному театрі товариства «Руська бесіда» у Львові; найдовше — у 1881–1892 роках.
- Розділ «Театр» Театри України, актори, режисери й театральні поняття.
Джерела
- Bachynsky, Omelian // Internet Encyclopedia of Ukraine (за Encyclopedia of Ukraine, vol. 1, 1984)
- Бачинський Омелян Васильович — Вікіпедія (українська)
- Pidvysotsky, Kost // Internet Encyclopedia of Ukraine
- Гембицький Тит Гаврилович — Вікіпедія (українська)
- Романович Теофіля Теодорівна — Вікіпедія (українська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЛЕКСАНДРОВСЬКА Александровська Лариса Помпеївна (біл. Ларыса Пампееўна Александроўская; 2 (15) лютого 1904, Мінськ — 23 травня 1980, Мінськ) — білоруська оперна співачка (сопрано), режисерка й громадська діячка, народна артистка СРСР (1940).
- АРТМАНЕ Артмане Вія (справжнє ім'я Аліда; 21 серпня 1929, Кайве, Латвія — 11 жовтня 2008) — латиська акторка театру й кіно, понад п'ятдесят років провідна акторка ризького театру Дайлес, народна артистка СРСР (1969).
- БАЧИНСЬКИЙ Бачинський Омелян Васильович (1833, село Жукотин на Турківщині, Львівська область — 10 липня 1907, Самбір) — український актор, режисер і антрепренер, засновник і перший директор театру товариства «Руська бесіда» у Львові (1864), першого українського професійного театру в Галичині.
- БАЛАБАН Балабан Борис Олександрович (23 грудня 1905 (5 січня 1906), Харків — 8 березня 1959, Київ) — український театральний режисер і актор, вихованець мистецького об’єднання «Березіль», у 1948–1959 роках режисер Київського українського драматичного театру імені Івана Франка, заслужений артист УРСР (1942).