БІЛОЗЕРСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ
Білозерське поселення
Білозерське поселення — археологічна пам’ятка пізньої бронзової доби на березі Білозерського лиману в Кам’янці-Дніпровській Запорізької області, що дала назву білозерській культурі.
Коротко
- Розкопане 1947 року; виявлено велике напівземлянкове житло з кам’яними вогнищами.
- Знахідки: бронзові ножі й шила, крем’яні наконечники стріл, зернотертки, кераміка, кістки тварин.
- Датується рубежем II і I тисячоліть до н. е.
- За назвою пам’ятки виділено білозерську культуру фінальної бронзи (XII–X ст. до н. е.).
Невелике поселення на березі Білозерського лиману дало ім’я цілій археологічній культурі. Так в археології буває часто: культуру називають за першою добре вивченою пам’яткою, навіть якщо згодом знаходять сотні більших і багатших.
Розкопки 1947 року
Поселення лежить у межах нинішньої Кам’янки-Дніпровської на лівому березі Дніпра. Його розкопали 1947 року. Головна знахідка — залишки великого напівземлянкового житла, тобто будівлі, частково заглибленої в ґрунт. Усередині стояло кілька кам’яних вогнищ.
У житлі й довкола нього археологи зібрали:
- бронзові ножі та шила;
- крем’яні наконечники стріл;
- зернотертки — камені для розтирання зерна;
- уламки глиняного посуду й кістки тварин.
Набір речей говорить про осілих мешканців, що поєднували скотарство із землеробством і користувалися виробами з бронзи. Пам’ятку датують рубежем II і I тисячоліть до н. е.
Білозерська культура
Порівнюючи кераміку з цього поселення та одночасних йому пам’яток, дослідники спершу виділили в пізньому періоді зрубної культури окремий білозерський етап. У 1980-х роках Віталій Отрощенко, Іван Черняков і В. П. Ванчугов описали білозерську культуру як самостійну.
Її датують XII–X століттям до н. е. Вона змінила сабатинівську культуру й була поширена в степовій смузі України та Молдови; окремі пам’ятки відомі на Нижньому Дону, Кубані та в Криму. Серед них — поселення Тудорове й Зміївка, кургани Широка Могила і Кочковате, майстерня ливарників у Кардашинці.
Найбільшим білозерським поселенням вважають городище Дикий Сад у центрі Миколаєва. Його датують приблизно 1250–925 роками до н. е.
Доля місцевості
Після спорудження Каховської греблі (1956) Білозерський лиман став частиною Каховського водосховища. У червні 2023 року гребля Каховської ГЕС була зруйнована, і водосховище спорожніло. Як це позначилося на прибережних археологічних пам’ятках, відкритих джерел поки немає.
Запитання
Чи пов’язана білозерська культура з кіммерійцями?
Частина дослідників ототожнює білозерців із кіммерійцями, відомими з грецьких джерел. Інші вважають їх лише сусідами та старшими сучасниками кіммерійців. Остаточної відповіді археологія поки не дає.
Де лежить Білозерський лиман?
Це затока лівого берега Дніпра біля Кам’янки-Дніпровської. Після спорудження греблі 1956 року вона стала частиною Каховського водосховища, яке спорожніло після руйнування греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року.
Див. також
- Білогрудівська культура Назва походить від Білогрудівського лісу біля села Піківець на Уманщині, де зольники розкопували 1918–1926 років.
- Археологія Основне джерело археолога — речі та їхнє розташування в шарах землі, а не писані тексти.
- Розділ «Археологія» Розкопки, пам’ятки й культури минулого, а також дослідники, які їх відкривали.
Джерела
- Білозерське поселення — Вікіпедія (українська)
- Білозерська культура — Вікіпедія (українська)
- Destruction of the Kakhovka Dam — Wikipedia (англійська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- АКІНАК Акінак (грец. ἀκινάκης) — короткий двосічний меч завдовжки переважно 40–60 см, поширений у I тисячолітті до н. е. серед іраномовних народів — персів, мідян, скіфів; античні автори так називали й скіфські мечі.
- АЛЬБСЬКИЙ ВІКІ ЯРУС Альбський вік і ярус, або альб, — останній (шостий знизу) вік ранньокрейдової епохи та відповідний йому ярус, тобто товща порід, що відклалися приблизно між 113 і 100,5 мільйона років тому.
- АМФОРА Амфора — антична, здебільшого глиняна посудина з вузьким горлом, двома ручками й звуженим, часто гострим дном, у якій зберігали та перевозили вино, олію й інші продукти.