Антігона

Коротко

• Супроводжувала сліпого батька Едіпа у вигнанні аж до його смерті в Колоні біля Афін.
• Найвідоміша версія сюжету — трагедія Софокла «Антігона» (близько 442–441 років до н. е.).
• Конфлікт Антігони й Креонта став класичним прикладом протистояння «неписаного» божественного закону та наказу влади.
• Сюжет переробляли Расін, Альф’єрі, Кокто, Ануй, Брехт; на нього писали опери Траетта, Онеггер, Орф, Теодоракіс.

Фіванський цикл грецьких міфів — один із найпохмуріших. Цар Едіп, не знаючи того, убив батька й одружився з матір’ю, Іокастою. Від цього шлюбу народилися четверо дітей: сини Етеокл і Полінік та доньки Антігона й Ісмена. Саме Антігоні судилося стати найсвітлішою постаттю цього роду.

Донька Едіпа

Коли правда про Едіпа відкрилася, Іокаста наклала на себе руки, а Едіп осліпив себе й пішов з Фів. Антігона пішла разом із ним і була поводирем сліпого батька в мандрах. Цей епізод Софокл описав у трагедії «Едіп у Колоні»: старий цар знаходить спокій і смерть у священному гаю біля Афін, а дочка лишається біля нього до кінця.

Брати й наказ Креонта

Після смерті Едіпа між його синами спалахнула боротьба за владу. Полінік, вигнаний братом, повів на Фіви військо семи вождів. У бою біля міських брам брати вбили один одного. Новий правитель, їхній дядько Креонт, оголосив: Етеокла поховати з шаною, тіло Полініка залишити на поживу псам і птахам, а порушника стратити.

Трагедія Софокла

Трагедію «Антігона» Софокл поставив в Афінах близько 442–441 років до н. е. Антігона просить сестру допомогти поховати брата; Ісмена боїться. Тоді Антігона сама присипає тіло землею й здійснює обряд. Її схоплюють і приводять до Креонта.

У суперечці з правителем героїня не заперечує провини. Вона каже, що наказ людини не може переважити неписаних і вічних законів богів, які вимагають віддати мертвому останню шану. Креонт наполягає: закон держави має бути один для всіх, а зрадник не заслуговує на поховання. Він засуджує Антігону бути замурованою живою в кам’яній гробниці.

Персонаж	Позиція
Антігона	обов’язок перед родом і богами вищий за наказ
Креонт	порядок у державі вимагає послуху
Ісмена	співчуває, але не наважується діяти
Гемон	просить батька прислухатися до міста
Тіресій	попереджає Креонта про гнів богів

Тлумачення

Арістотель і Гегель, Кіркегор і Лакан, юристи й феміністичні дослідниці читали «Антігону» по-різному. Одні бачать у ній мученицю совісті, інші — зіткнення двох однаково правомірних обов’язків, треті — образ жінки, яка відмовляється мовчати. Тому трагедія залишається однією з найчастіше поставлених античних п’єс.

Пізніші версії

Сюжет переробляли драматурги й композитори: Робер Гарньє (1580), Жан Ротру, Расін у «Фіваїді» (1664), Вітторіо Альф’єрі (1783), Жан Кокто (1922), Жан Ануй (1944), Бертольт Брехт (1948). Опери на цей сюжет писали Томмазо Траетта (1772), Артюр Онеггер (1927), Карл Орф (1949) і Мікіс Теодоракіс. На честь героїні названо астероїд 129 Антігона, відкритий 1873 року.

Запитання

Чому Креонт заборонив ховати Полініка?

Полінік привів під рідні Фіви чужоземне військо (похід «Семи проти Фів»), щоб відібрати владу в брата Етеокла. Обидва брати загинули в двобої. Креонт, що став правителем, наказав поховати Етеокла з почестями як оборонця міста, а тіло Полініка як зрадника залишити без поховання. Для греків це було страшною карою: неупокоєна душа не могла потрапити в царство мертвих.

Чим закінчується трагедія Софокла?

Креонт прислухається до пророка Тіресія й вирішує звільнити Антігону, але запізнюється: вона повісилася в гробниці. Її наречений Гемон, син Креонта, кидається на батька з мечем, а потім убиває себе; дізнавшись про це, накладає на себе руки й дружина Креонта Евридіка. Правитель залишається живим, але втрачає все.

Чому Антігону згадують юристи й філософи?

Її слова про те, що наказ смертного не може скасувати вічних законів богів, стали класичним аргументом у суперечці природного права з позитивним, тобто писаним. Гегель бачив у трагедії зіткнення двох правомірних начал — родини й держави; до сюжету зверталися й у XX столітті як до притчі про опір свавільній владі.

Див. також

• Афродіта За Гесіодом, народилася з морської піни біля Кітери чи Кіпру; за Гомером — донька Зевса й Діони.
• Ахілл Виховувався в кентавра Хірона; за пізнішим переказом, мати зробила його невразливим, окрім п’яти.
• Клеопатра VII Правила спершу разом із братами Птолемеєм XIII і Птолемеєм XIV, згодом — з сином Цезаріоном.
• Розділ «Міфи» Міфологічні персонажі, сюжети й образи різних народів.

Джерела

1. Антігона — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q131351
3. Словник античної міфології. — Київ: Наукова думка, 1985.
4. Ковбасенко Ю. І. Антична література: навчальний посібник. — 3-тє вид. — Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2014. — С. 133–141.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.