АЛЬФРЕЙНІ РОБОТИ
Альфрейні роботи
Альфрейні роботи — оздоблення інтер’єрів декоративними й художніми розписами, які виконують на сухій, заздалегідь підготовленій штукатурці клейовими, олійними чи емалевими фарбами.
Коротко
- Це оздоблювальний, малярний вид робіт: розпис стін і стель приміщень, а не станковий живопис.
- Узори наносять по трафарету, імітують ліплення, цінні породи дерева й каменю, виконують золочення та бронзування.
- Перед розписом поверхню вирівнюють, шпаклюють, шліфують, ґрунтують і фарбують.
Коли на стелі старого будинку видно «ліпний» карниз, який насправді плаский, або дерев’яну обшивку стін, що виявляється фарбою, — це результат альфрейних робіт. Так у будівельній і малярній практиці називають декоративний розпис інтер’єрів.
Звідки назва
Назву зазвичай виводять з італійського al fresco — «по свіжому», тобто по вологій штукатурці. Парадокс у тому, що сучасні альфрейні роботи виконують якраз по сухій поверхні. Справжня фреска пишеться по вогкому вапну, а розпис по сухому мистецтвознавці називають а секко. Слово, отже, збереглося від давньої техніки, хоча сама технологія змінилася.
Підготовка поверхні
Якість розпису залежить від основи. Перед роботою стіну або стелю готують у кілька етапів:
- вирівнюють поверхню;
- шпаклюють;
- шліфують;
- ґрунтують;
- фарбують основним тоном.
Інколи стіну попередньо обтягують щільною тканиною, і розпис лягає вже на неї.
Прийоми і матеріали
Альфрейники працюють клейовими, олійними та емалевими фарбами. Основні прийоми такі:
- трафаретний розпис — орнамент переносять на стіну через вирізаний шаблон, що дає змогу повторювати мотив по всьому фризу;
- імітація — фарбою відтворюють ліпні прикраси, текстуру цінних порід дерева, мармур та інший камінь;
- золочення та бронзування — металеві покриття окремих деталей;
- декалькоманія і фотомеханічні способи — перенесення готового зображення, зокрема для імітації дорогих матеріалів.
Поширений мотив — акантовий орнамент, який використовують окремо або як частину більшої декоративної композиції.
Інструменти
У роботі потрібні пензлі різних розмірів, гумові торцівки, валики, аерографи та фарборозпилювачі. Торцівкою створюють рівну зернисту фактуру, валиком із рельєфною поверхнею накочують повторюваний візерунок, аерограф дає плавні переходи кольору.
Запитання
Чим альфрейний розпис відрізняється від фрески?
Фреску в точному значенні (італ. buon fresco) пишуть по вологій вапняній штукатурці, і фарба вбирається разом із вапном. Альфрейні роботи виконують по сухій, уже підготовленій поверхні, тобто ближче до техніки а секко, і фарби тримаються завдяки власному сполучнику.
Що таке торцівка в малярній справі?
Це щітка або гумовий інструмент із рівною робочою поверхнею, яким б’ють по свіжому шару фарби перпендикулярно до стіни. Так отримують рівномірну дрібнозернисту фактуру без слідів пензля або імітують шорсткий камінь.
Див. також
- Розділ «Архітектура та будівництво» Стилі й споруди, будівельні матеріали та їхні властивості, архітектори різних епох.
Джерела
- Альфрейні роботи — Вікіпедія (українська)
- Фреска — Вікіпедія (українська)
- Українська радянська енциклопедія: у 12 т. — 2-ге вид. — Київ, 1974–1985.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБЕРКРОМБІ Аберкромбі Леслі Патрік (англ. Leslie Patrick Abercrombie; 6 червня 1879, Ештон-апон-Мерсі — 23 березня 1957, Астон-Тіррольд, Оксфордшир) — англійський архітектор і містобудівник, автор повоєнних планів реконструкції Лондона, перший президент Міжнародної спілки архітекторів (1948–1953).
- АДЖАНТА Аджанта — комплекс буддійських печерних храмів і монастирів, вирубаних у скелі над ущелиною річки Вагхур у штаті Махараштра на заході Індії; пам'ятка архітектури, скульптури й настінного живопису II століття до н. е. — V (за іншими оцінками — VII) століття н. е.
- АДЖЕМІ Аджемі ібн Абубекр Нахчивані — архітектор XII — початку XIII століття, засновник нахчиванської архітектурної школи, автор мавзолеїв Юсуфа ібн Кусейра та Моміне-хатун у Нахчивані.
- АМВОН Амвон (дав.-гр. ἄμβων — підвищення) — у православних і східнокатолицьких храмах напівкругле чи прямокутне підвищення в центрі солеї перед царськими вратами, з якого читають Євангеліє, виголошують єктенії та проповіді.