АГАМЕМНОН
Агамемнон
Агамемнон (грец. Ἀγαμέμνων) — у давньогрецькій міфології та в Гомеровій «Іліаді» цар Мікен (за іншими версіями — Аргоса), син Атрея, брат Менелая, верховний вождь ахейського війська в Троянській війні, убитий після повернення додому дружиною Клітемнестрою та її коханцем Егістом.
Коротко
- Рід Атридів, до якого він належав, у міфах переслідувало прокляття, що тягнулося від Тантала й Пелопа.
- Щоб флот вирушив під Трою, мусив принести в жертву Артеміді доньку Іфігенію.
- Його сварка з Ахіллом через бранку Брісеїду — зав’язка «Іліади».
- Загибель Агамемнона та помста його сина Ореста — сюжет трилогії Есхіла «Орестея».
У Гомера Агамемнона найчастіше називають «володарем мужів». Він веде під Трою найбільший флот — сто мікенських кораблів — і все ж у пам’яті греків лишився не стільки героєм, скільки гордовитим правителем, чиї рішення раз у раз шкодили спільній справі.
Дім Атрея
Агамемнон і Менелай — сини мікенського царя Атрея й Аеропи. Їхній рід, за міфами, був обтяжений давнім прокляттям: злочини Тантала й Пелопа відгукувалися вбивствами, кровозмішенням і зрадою в кожному наступному поколінні.
Коли Атрея вбив його небіж Егіст, а Мікенами заволодів брат Атрея Тієст, юні Атриди втекли до Спарти. Цар Тіндарей прихистив їх і видав за них своїх дочок: Агамемнонові дісталася Клітемнестра, Менелаєві — Єлена. Згодом брати скинули Тієста, і Агамемнон став царем Мікен — найсильнішої держави ахейців.
Похід на Трою
Після викрадення Єлени саме Агамемнон зібрав і очолив ахейське військо. Відома історія про Одіссея, який удавав божевільного, аби не йти на війну: посланець Агамемнона Паламед викрив хитрість, пригрозивши життю маленького Телемаха.
В Авліді флот застиг без вітру. Артеміда, розгнівана на царя, вимагала жертви, і Агамемнон погодився віддати їй доньку Іфігенію.
Під стінами Трої цар двічі накликав біду на своїх:
- відмовився повернути за викуп доньку жерця Аполлона Хріса, і бог наслав на табір мор;
- віддавши Хрісеїду, відібрав в Ахілла бранку Брісеїду, і ображений герой відмовився битися.
Ця сварка стала зав’язкою «Іліади». Після падіння Трої Агамемнон отримав велику здобич і полонянку Кассандру, доньку Пріама.
Загибель
Поки цар воював, Клітемнестра зійшлася з Егістом, який правив Арголідою як господар. За найдавнішою версією, що є в «Одіссеї», Егіст убив Агамемнона на бенкеті. Есхіл і інші трагіки перенесли вбивство у ванну, а головною вбивцею зробили Клітемнестру. Разом із царем загинула й Кассандра. Помститься за батька син Орест.
Культ і мистецтво
У Спарті, на Пелопоннесі та в Беотії Агамемнона шанували культом, і дослідники припускають, що колись його вважали божеством; одне з епітетів Зевса — Зевс Агамемнон. На вазах і рельєфах царя зображували схожим на Зевса — зі скіпетром і діадемою.
Сюжет про Агамемнона ліг в основу трагедій Есхіла («Орестея»), Евріпіда («Іфігенія в Авліді»), Сенеки, Расіна, Альф’єрі, музичних творів Ніколо Цингареллі, Сергія Танєєва, Даріюса Мійо, Луїджі Керубіні. Багато разів його писали й художники, зокрема П’єр-Нарсіс Герен на полотні «Клітемнестра й Агамемнон» (1817).
Запитання
Хто вбив Агамемнона?
Версії різняться. У найдавніших переказах і в «Одіссеї» його вбиває Егіст на бенкеті на честь повернення. У Піндара й трагіків, зокрема в Есхіла, — Клітемнестра у ванні, накинувши на чоловіка покривало чи сітку; Егіст їй допомагає або лише стоїть поруч. Мотиви дружини — помста за принесену в жертву Іфігенію та ревнощі до Кассандри.
Чи існував Агамемнон насправді?
Прямих доказів немає. Його вважають напівлегендарною постаттю, яку пов’язують з епохою мікенської цивілізації XIII–XII століть до н. е. Золоту поховальну маску, знайдену Генріхом Шліманом у Мікенах 1876 року, називають «маскою Агамемнона», проте це лише умовна назва.
Чому Агамемнон пожертвував Іфігенією?
За однією з версій, він похвалився на полюванні, що влучив у лань краще за саму Артеміду. Розгнівана богиня позбавила флот в Авліді попутного вітру й вимагала жертви. Причини гніву Артеміди міфи пояснюють по-різному, а сам сюжет пізніше розробив Евріпід в «Іфігенії в Авліді».
Див. також
- Ахілл Виховувався в кентавра Хірона; за пізнішим переказом, мати зробила його невразливим, окрім п’яти.
- Афіна За міфом, вийшла в повному обладунку з голови Зевса, який проковтнув її матір — титаніду Метіду.
- Антігона Супроводжувала сліпого батька Едіпа у вигнанні аж до його смерті в Колоні біля Афін.
- Розділ «Міфи» Міфологічні персонажі, сюжети й образи різних народів.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБРАКАДА́БРА Абракадабра (лат. abracadabra) — магічне слово, яке з античності писали на амулетах як заклинання проти хвороб; у сучасній мові — безглуздий набір слів, незрозуміла нісенітниця, а також «чарівне слово» фокусників.
- АДОНІС Адоніс (грец. Ἄδωνις, від фінікійського «адон» — пан, володар) — у міфах Близького Сходу божество рослинності, що щороку вмирає й відроджується; у грецькій міфології — вродливий смертний юнак, коханий Афродіти, загиблий на полюванні.
- АФРОДІТА Афродіта (дав.-гр. Ἀφροδίτη) — у давньогрецькій міфології богиня кохання, краси й пристрасті, одна з дванадцяти олімпійських богів; римляни ототожнювали її з Венерою.
- АЇД Аїд (дав.-гр. ᾍδης, також Гадес; пізніше Плутон) — у давньогрецькій міфології бог підземного світу й володар царства тіней померлих, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона й Деметри; так само називали й саме царство мертвих.