АЇД
Аїд
Аїд (дав.-гр. ᾍδης, також Гадес; пізніше Плутон) — у давньогрецькій міфології бог підземного світу й володар царства тіней померлих, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона й Деметри; так само називали й саме царство мертвих.
Коротко
- Після перемоги над титанами, коли олімпійці ділили світ, Аїдові дісталося підземне царство й влада над тінями померлих.
- Викрав Персефону, доньку Деметри; з того часу вона частину року проводить під землею, і тоді на землі настає зима.
- Через страх перед іменем бога його називали евфемізмами, з яких постала назва Плутон — «багатий».
- Окремих храмів Аїду майже не будували: відомий лише один — в Еліді.
Греки воліли не вимовляти ім’я Аїда вголос. Замість нього казали «Плутон», тобто «багатий»: адже під землею зберігаються і всі метали, і коштовне каміння, і незліченні людські душі. З часом евфемізм витіснив справжнє ім’я, а римляни перейняли саме його.
Походження і влада
За міфом, Кронос ковтав своїх дітей, боячись, що хтось із них забере його владу. Серед проковтнутих був і Аїд. Урятований матір’ю наймолодший син Зевс змусив батька вивергнути братів і сестер, і разом вони перемогли титанів. У цій війні Аїд, за однією з версій, подарував Зевсу шолом, що робив свого власника невидимим; за Аполлодором, такий шолом викували кіклопи для самого Аїда.
Коли переможці ділили світ, Аїдові дісталося підземне царство. Звідси його образ — суворий, невблаганний і рідко згадуваний бог.
Аїд і Персефона
Аїд закохався в Персефону, доньку богині родючості Деметри, і за мовчазної згоди Зевса викрав її, коли дівчина збирала квіти. Деметра в розпачі покинула Олімп і заборонила землі родити. Щоб урятувати людей від голоду, Зевс зажадав повернути Персефону, але вона вже скуштувала під землею їжі мертвих — за гомерівським гімном, зернятко граната, яке дав їй Аїд. Тож відтоді вона частину року живе з чоловіком під землею, а решту — з матір’ю. Коли Персефона сходить до Аїду, на землі настає зима.
Царство мертвих
Тіні померлих минають гай чорних тополь і переправляються через Стікс на човні Харона. Вхід стереже триголовий пес Кербер, який пропускає всіх, але не випускає нікого. Далі лежать Асфоделеві луки, де тіні безрадісно блукають, і Ереб із палацом Аїда й Персефони.
За пізнішими уявленнями, на роздоріжжі тіні судять Мінос, Радамант і Еак. Тих, хто жив ні добре, ні погано, повертають на луки; злочинців відправляють на поля мук, а праведників — до сонячного Елізіуму.
Культ і образ
Культ Аїда в Греції був слабко поширений й переплітався з культом інших підземних божеств; тут Аїд постає радше богом родючості й урожаю, ніж смерті. Відомий лише один присвячений йому храм — в Еліді. Невеликі святилища влаштовували біля глибоких печер і тріщин у землі, які вважали входами до підземного світу.
Зображення Аїда рідкісні й здебільшого пізні. Його представляли схожим на Зевса — величним, на троні, з двозубцем або жезлом, іноді з рогом достатку; поруч бувають Персефона й Кербер.
Запитання
Аїд і пекло — це одне й те саме?
Ні. Грецький Аїд — це передусім похмуре місце для всіх померлих, а не лише кара для грішників. Уявлення про суд і окремі поля мук з’явилися пізніше. Християнство частково успадкувало ці образи, і в слов’янських мовах слово «ад» стало назвою пекла.
Скільки часу Персефона проводить в Аїді?
Версії різняться. Гомерівський гімн до Деметри говорить про третину року, у деяких переказах ідеться про три місяці. Пояснення зміни пір року в усіх варіантах однакове: поки донька під землею, Деметра сумує, і земля нічого не родить.
Хто такі Харон і Кербер?
Харон — перевізник, що за монету переправляє тіні померлих через підземну річку; тому родичі клали покійникові монету. Кербер — триголовий пес, який стереже ворота й не випускає мертвих назад.
Див. також
- Розділ «Міфи» Міфологічні персонажі, сюжети й образи різних народів.
Джерела
- Аїд — Вікіпедія (українська)
- Hades — Wikipedia (англійська)
- Словник античної міфології. — Київ : Наукова думка, 1985.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБРАКАДА́БРА Абракадабра (лат. abracadabra) — магічне слово, яке з античності писали на амулетах як заклинання проти хвороб; у сучасній мові — безглуздий набір слів, незрозуміла нісенітниця, а також «чарівне слово» фокусників.
- АДОНІС Адоніс (грец. Ἄδωνις, від фінікійського «адон» — пан, володар) — у міфах Близького Сходу божество рослинності, що щороку вмирає й відроджується; у грецькій міфології — вродливий смертний юнак, коханий Афродіти, загиблий на полюванні.
- АФІНА Афіна, або Атена (дав.-гр. Ἀθηνᾶ), — давньогрецька богиня мудрості, ремесел і справедливої оборонної війни, одна з головних олімпійських богинь, донька Зевса; у римлян їй відповідала Мінерва.
- АФРОДІТА Афродіта (дав.-гр. Ἀφροδίτη) — у давньогрецькій міфології богиня кохання, краси й пристрасті, одна з дванадцяти олімпійських богів; римляни ототожнювали її з Венерою.