Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ІГНАЩЕНКО

Ігнащенко Анатолій Федорович

Ігнащенко Анатолій Федорович (28 січня 1930, Захарівці, нині Хмельницький район Хмельницької області — 5 квітня 2011, Київ) — український архітектор, автор архітектурної частини багатьох пам'ятників і меморіальних комплексів, народний художник України (2010).

Розділ: Архітектори Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (1953), учень Йосипа Каракіса.
  • Співавтор пам'ятника Лесі Українці в Києві (1973), за який разом зі скульпторкою Галиною Кальченко отримав Шевченківську премію 1974 року.
  • Працював над меморіалами в Глухові, Сосниці, Черкасах, Житомирі, Лубнах, на Савур-могилі, а також над пам'ятниками в Канаді, США, Франції й Польщі.
  • Академік Національної академії мистецтв України (2006), член-кореспондент Академії архітектури України (1995).

Біля пам’ятника Лесі Українці на київській площі її імені зазвичай згадують скульпторку Галину Кальченко. Проте постать поетеси стоїть на постаменті й у просторі, який продумав архітектор Анатолій Ігнащенко. Таких спільних робіт у нього десятки: пам’ятники письменникам, композиторам, учасникам війни, меморіали жертвам Бабиного Яру й Голодомору.

Біографія

Анатолій Ігнащенко народився 28 січня 1930 року в селі Захарівцях на Хмельниччині. 1953 року закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, де навчався в Йосипа Каракіса.

Перші роки працював у проєктних установах: в інституті «Укрдіпрошахт» (1953–1960), у науково-дослідному інституті експериментального проєктування, в «УкрНДІпроекті». У 1964–1966 роках був головним архітектором інституту «УкрНДІПмістобудування», потім експертом художньої колегії Міністерства культури УРСР.

З 1969 року Ігнащенко працював у художньому фонді Спілки художників УРСР, згодом в об’єднанні «Художник». Від 1990 року займався власною творчою роботою. Помер у Києві 5 квітня 2011 року, похований на Байковому кладовищі.

Пам’ятники

Більшість робіт архітектора — це пам’ятники, створені разом зі скульпторами. Серед них:

  • Лесі Українці в Києві (1973), а також у Ялті й канадському Саскатуні;
  • Івану Котляревському (Київ, 1974) і Марії Заньковецькій (Київ, 1971);
  • Олександрові Довженку в Сосниці (1970) та Семенові Гулаку-Артемовському в Городищі (1970);
  • Максимові Березовському й Дмитрові Бортнянському в Глухові;
  • Тарасові Шевченку в Києві, Парижі (1982) та польському Білому Борі (1989);
  • Іванові Франку у Вінніпегу (1980).

За кордоном відомий також пам’ятник Василеві Порику, українцеві, що воював у французькому Русі Опору. Його встановлено у Франції, в місцевості Енен-Бомон. Старі довідники датують пам’ятник 1967 роком, Вікіпедія — 1968-м. За цю роботу архітектор отримав гран-прі паризької Академії вишуканих мистецтв.

Частину радянських монументів, над якими він працював, у Києві й Чернігові 2016 року демонтовано.

Меморіальні комплекси і музеї

Ігнащенко брав участь у створенні меморіалів «Пагорб Слави» в Черкасах (1973) і Житомирі (1977), комплексу «Бабин Яр» у Києві (1976), меморіалу на Савур-могилі (1992) і пам’ятного знака «Голодомор-33» у Лубнах (1993). У 1968 році в Яремчі на Прикарпатті з’явився його пам’ятник партизанам-ковпаківцям.

Окремий напрям — оформлення музейних експозицій. Архітектор працював над інтер’єрами музею Михайла Коцюбинського в Чернігові (1979), Славутського історичного музею (1985), Київського обласного археологічного музею в Трипіллі. Для музею Івана Франка у Вінніпезі створено гобелен «Чумацький шлях» розміром 12 на 4 метри.

У ранній період Ігнащенко працював над станцією «Дніпро» Київського метрополітену, відкритою 1960 року.

Відзнаки

Рік Відзнака
1974 Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка
1982 орден «Знак Пошани»
2000 заслужений діяч мистецтв України
2006 орден князя Ярослава Мудрого V ступеня; академік НАМ України
2010 народний художник України

Донька архітектора, Оксана Ігнащенко, теж художниця.

Запитання

Хто автор пам'ятника Лесі Українці в Києві?

Пам'ятник на площі Лесі Українки відкрито 1973 року. Скульптор — Галина Кальченко, архітектор — Анатолій Ігнащенко. 1974 року обоє стали лауреатами Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка.

Що спроєктував Ігнащенко в Київському метрополітені?

Він був серед архітекторів станції «Дніпро», відкритої 1960 року в складі першої черги київського метро.

Див. також

Джерела

  1. Ігнащенко Анатолій Федорович — Вікіпедія (українська)
  2. Wikidata: Q4752197
  3. Кілессо С. К. Ігнащенко Анатолій Федорович // Енциклопедія сучасної України. — Т. 11. — Київ, 2011. — С. 194–195.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику