КОРНБЕРГ
Корнберг Артур
Корнберг Артур (Arthur Kornberg; 3 березня 1918, Бруклін, Нью-Йорк — 26 жовтня 2007, Стенфорд, Каліфорнія) — американський біохімік, дослідник ферментів синтезу нуклеїнових кислот, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1959 року (разом із Северо Очоа).
Коротко
- 1956 року виділив і очистив перший фермент, що синтезує ДНК, — ДНК-полімеразу I.
- Нобелівську премію 1959 року отримав за відкриття механізмів біологічного синтезу РНК і ДНК.
- 1967 року разом з колегами вперше отримав у пробірці біологічно активну ДНК вірусу.
- Його син Роджер Корнберг став лауреатом Нобелівської премії з хімії 2006 року.
Свою автобіографію Артур Корнберг назвав «For the Love of Enzymes» — «З любові до ферментів». Ця любов привела його до відкриття, без якого неможливо уявити сучасну молекулярну біологію: ферменту, який копіює ДНК.
Шлях у науку
Корнберг народився 1918 року в Брукліні в родині іммігрантів, які 1900 року переїхали до Нью-Йорка з австрійської Галичини. Закінчив нью-йоркський Сіті-коледж і Рочестерський університет. 1942 року служив офіцером медичної служби Берегової охорони США.
| Роки | Місце роботи |
|---|---|
| 1942–1953 | Національний інститут здоров’я, Бетесда (з перервою на стажування) |
| 1946–1947 | стажування в лабораторії Северо Очоа (Нью-Йоркський університет), потім у Карла й Герті Корі (Сент-Луїс) |
| 1953–1959 | керівник відділу мікробіології Вашингтонського університету в Сент-Луїсі |
| з 1959 | професор біохімії Стенфордського університету, до 1969 року — керівник підрозділу біохімії |
Від коферментів до ДНК
Перші роботи Корнберга стосувалися проміжних продуктів обміну речовин і ферментів, що їх утворюють. Він з’ясував реакції синтезу коферментів флавінаденіндинуклеотиду та дифосфоуридинуклеотиду, які беруть участь в окисно-відновних процесах клітини.
Далі він перейшов до нуклеотидів — «цеглинок» ДНК і РНК — і питання, як вони з’єднуються в ланцюг. 1956 року Корнберг виділив перший фермент, що полімеризує ДНК. Нині його називають ДНК-полімеразою I. Так уперше вдалося відтворити синтез ДНК поза живою клітиною.
Нобелівська премія
1959 року Корнберг і Северо Очоа, у лабораторії якого він колись стажувався, отримали Нобелівську премію з фізіології або медицини «за відкриття механізмів біологічного синтезу рибонуклеїнової і дезоксирибонуклеїнової кислот».
Пізні роботи
1967 року Корнберг разом з Гуліа, використавши як матрицю ДНК так званого вірусу Сіншмейера, вперше отримав у пробірці біологічно активну ДНК. В останні роки вчений вивчав обмін неорганічних поліфосфатів. Помер 26 жовтня 2007 року в Стенфорді від дихальної недостатності.
Визнання
Крім Нобелівської премії, Корнберг отримав премію Пола Льюїса Американського хімічного товариства з хімії ферментів (1951), Національну наукову медаль США (1979), премію Гайрднера (1995). Він був членом Національної академії наук США та Американської академії наук і мистецтв, іноземним членом Лондонського королівського товариства. Свої дослідження він підсумував у книжках «Enzymatic Synthesis of DNA» (1961) і «DNA Synthesis» (1974).
Запитання
Що таке ДНК-полімераза, яку відкрив Корнберг?
Це фермент, що збирає новий ланцюг ДНК з окремих нуклеотидів, використовуючи наявний ланцюг як матрицю. Саме так клітина копіює спадкову інформацію перед поділом. Фермент, виділений Корнбергом 1956 року, нині називають ДНК-полімеразою I.
Чи були в родині Корнбергів інші нобелівські лауреати?
Так. Син Артура Роджер Корнберг став лауреатом Нобелівської премії з хімії 2006 року. Загалом у вченого було троє синів — Роджер, Томас і Кеннет.
Див. також
- Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) Мономер ДНК — нуклеотид: дезоксирибоза, залишок фосфорної кислоти й одна з чотирьох основ — аденін, гуанін, цитозин або тимін.
- Догерті Пітер Чарльз За освітою ветеринар: закінчив Квінслендський університет, докторський ступінь отримав в Единбурзі.
- Ледерберг Джошуа 1946–1947 років разом з Едвардом Тейтемом показав, що кишкова паличка обмінюється генетичним матеріалом під час кон’югації.
- Дельбрюк Макс Починав як фізик-теоретик: передбачив розсіювання гамма-квантів на кулонівському полі, назване згодом дельбрюківським.
- Розділ «Нобелівська премія з медицини та фізіології» Усі статті підрозділу «Нобелівська премія з медицини та фізіології».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЛЬДОЛАЗИ Альдолази — ферменти класу ліаз, які оборотно розщеплюють молекулу вуглеводу за альдольним зв’язком; найвідоміша з них, фруктозобісфосфат-альдолаза (КФ 4.1.2.13), ділить фруктозо-1,6-бісфосфат на дві тріози в гліколізі.
- АМІДАЗИ Амідази (амідогідролази, дезамідази) — ферменти класу гідролаз, які за участі води розщеплюють зв’язок між атомами вуглецю й азоту в амідах, звільняючи аміак або амін і карбонову кислоту.
- АМІЛАЗИ Амілази (від лат. amylum — крохмаль) — ферменти класу гідролаз, які розщеплюють крохмаль, глікоген і споріднені полісахариди, розриваючи α-1,4-глікозидні зв'язки між залишками глюкози.
- АМІЛОПЕКТИН Амілопектин — розгалужений полісахарид із залишків α-D-глюкози, головна за масою складова крохмалю рослин.