Археологічна культура

Коротко

• Базове класифікаційне поняття археології: дозволяє впорядкувати знахідки в часі та просторі.
• Культуру виділяють не за однією ознакою, а за повторюваним поєднанням кількох типів речей і звичаїв.
• Назви умовні: за посудом (культура лійчастого посуду), за похованнями (ямна, катакомбна) або за першою пам’яткою (трипільська, черняхівська).
• Пряме ототожнення культури з певним народом сучасна наука вважає спірним.

Уламок горщика сам по собі мало що каже про людей, які його виліпили. Інша річ, коли той самий тип посуду раз у раз трапляється поруч із тими самими прикрасами, однаковими землянками й однаковим способом ховати померлих — і все це на певній території та в певний час. Таке стійке поєднання ознак археологи й називають культурою.

Зміст поняття

Археологічна культура — це спільність пам’яток, об’єднаних територією, часом і набором повторюваних рис. Ознак береться кілька: форма й орнамент кераміки, знаряддя, зброя, прикраси, прийоми домобудування, планування осель, поховальний обряд. Одна схожа річ ще не робить культури; важить саме повторюване поєднання.

Культура не застигла: вона змінюється в часі й має місцеві відміни. Тому дослідники виділяють у ній локальні варіанти та хронологічні етапи.

Як з’явився термін

Слово «культура» прийшло в археологію з німецької етнографії XIX століття. В археологічному сенсі його вжив уже данець Крістіан Томсен у «Путівнику з північних старожитностей» 1836 року. Широко ж термін увійшов у науку наприкінці XIX — на початку XX століття, і саме тоді було виділено більшість відомих нині культур.

Центральним для дисципліни поняття зробив німецький доісторик Густаф Коссінна, який ототожнював культури з «расами» й шукав прабатьківщину аріїв. Ці расові побудови згодом підхопила нацистська пропаганда. Британець Вір Гордон Чайлд прибрав расовий зміст і 1929 року в книжці про доісторичне Подунав’я сформулював визначення, яким користуються досі: культура — це комплекс типів речей і звичаїв, що постійно трапляються разом.

Як дають назви

Назви культур умовні й мають різне походження:

Принцип	Приклади
За посудом або прикрасами	культура лінійно-стрічкової кераміки, лійчастого посуду, кулястих амфор, багатоваликової кераміки
За типом поховань	ямна, катакомбна, зрубна (виділив Василь Городцов на початку XX століття)
За місцем першої знахідки	трипільська, зарубинецька, черняхівська, гальштатська

Трипільську, зарубинецьку й черняхівську культури названо за селами на Київщині та Черкащині, де розкопки провадив Вікентій Хвойка.

Культура і народ

Для дописемних епох археологічна культура — чи не єдиний спосіб «назвати» давню спільноту. Через неї досліджують господарство, соціальний устрій, переселення й етногенез.

Проте рівняння «одна культура — один народ» не завжди справджується. Культура може належати одному племені, групі споріднених племен або лише частині етносу, що жила в інших природних умовах. Схожі речі можуть поширитися через торгівлю чи запозичення ідей, без жодного переселення.

Буває й навпаки: осілі й кочові бедуїни мають дуже різне матеріальне життя, хоча належать до одного народу. А те, що колись вважали єдиною культурою, після нових розкопок інколи розпадається на кілька окремих груп. Тому сучасна археологія розглядає культуру насамперед як інструмент класифікації, а етнічні висновки робить обережно.

Запитання

Чи означає археологічна культура окремий народ?

Не обов’язково. Іноді культуру вдається пов’язати з плем’ям, відомим із писемних джерел, але часто за нею стоїть група споріднених племен, частина етносу або взагалі люди різного походження, які жили в схожих умовах і обмінювалися речами та ідеями.

Чому одні культури названо за селом, а інші — за горщиками?

Назву дає той, хто першим описав культуру, і єдиного правила немає. Найчастіше беруть назву місця першої типової знахідки (Трипілля, Черняхів), характерний тип посуду або спосіб поховання (ями, катакомби, зруби).

Чим археологічна культура відрізняється від цивілізації?

Археологічна культура — робоча одиниця класифікації речових пам’яток, часто дописемної доби. Цивілізацією зазвичай називають значно ширше суспільне явище з містами, державністю й писемністю, яке може охоплювати багато археологічних культур.

Див. також

• Археологія Основне джерело археолога — речі та їхнє розташування в шарах землі, а не писані тексти.
• Білогрудівська культура Назва походить від Білогрудівського лісу біля села Піківець на Уманщині, де зольники розкопували 1918–1926 років.
• Білозерське поселення Розкопане 1947 року; виявлено велике напівземлянкове житло з кам’яними вогнищами.
• Розділ «Археологія» Розкопки, пам’ятки й культури минулого, а також дослідники, які їх відкривали.

Джерела

1. Археологічна культура — Вікіпедія (українська)
2. Archaeological culture — Wikipedia (англійська)
3. Бунатян К. П. Археологічна культура // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — Київ: Наукова думка, 2003.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.