Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

АРАГОНІТ

Арагоніт

Арагоніт (араґоніт) — мінерал класу карбонатів, одна з природних кристалічних форм карбонату кальцію CaCO₃ із ромбічною сингонією; утворюється в осадових породах, низькотемпературних гідротермальних жилах, печерах і мушлях молюсків.

Розділ: Мінералогія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Хімічно тотожний кальциту, але має іншу кристалічну ґратку й голчасті, призматичні кристали.
  • Твердість 3,5–4, густина 2,9–3,0 г/см³, колір білий, жовтуватий, сіруватий; блиск скляний.
  • З арагоніту складається перламутр більшості молюсків і скелет багатьох коралів.
  • В Україні трапляється на Донбасі, в Криму, на Закарпатті й в межах Українського щита.

1797 року німецький мінералог Абрагам Готлоб Вернер назвав новий мінерал на честь Арагону, бо вважав, що його зразки походять звідти. Насправді містечко Моліна-де-Арагон, де знайшли кристали, лежить у сусідній Кастилії — Ла-Манчі. Помилка в назві прижилася. Ще раніше, 1754 року, ці «шестигранні» кристали описав іспанець Хосе Торрубія.

Склад і будова

Арагоніт — карбонат кальцію, CaCO₃, тобто за складом той самий мінерал, що й кальцит. Відрізняє їх кристалічна ґратка: у кальциту вона тригональна, в арагоніту ромбічна. Існує й третя, ще менш стійка форма — ватерит.

Як домішки в арагоніті бувають барій, стронцій, свинець, магній, залізо, цинк. За їхнім вмістом виділяють відміни:

Відміна Домішка
стронціїстий до 6 % SrO
цинковистий до 10 % ZnO
свинцевистий до 15 % PbO
баріїстий незначна кількість BaO

Як виглядає

Кристали арагоніту голчасті або призматичні, часто з повторними двійниками, що імітують шестигранну форму. Спайності майже немає. Мінерал утворює кірочки, радіальні зростки, натічні форми й ооліти — дрібні кулясті зерна. Зцементовані ооліти називають гороховим каменем. Гіллясті зростки звуться «залізними квітами». Стара українська назва натічного арагоніту — жерелинець.

Де утворюється

Арагоніт — форма карбонату кальцію, стійка за високого тиску. Тому він трапляється в метаморфічних породах зон субдукції. Проте здебільшого утворюється біля поверхні:

  • у мушлях майже всіх молюсків — з нього складається перламутр, зокрема перли;
  • у скелетах коралів, деяких губок і трубках червів-серпулід;
  • у печерах — сталактити й «печерні квіти»; знаменита Охтинська арагонітова печера у Словаччині;
  • на морському дні — наприклад, поклади оолітового арагонітового піску на Багамах.

Біля поверхні арагоніт метастабільний: за мільйони років він перетворюється на кальцит. Тому у викопних рештках давніших за кам’яновугільний період первинного арагоніту майже не знаходять.

В Україні арагоніт відомий на Донбасі, в Криму, на Закарпатті та в межах Українського щита.

Запитання

Чим арагоніт відрізняється від кальциту?

Склад у них однаковий — карбонат кальцію, але атоми укладені по-різному. Кальцит тригональний і має досконалу спайність, арагоніт ромбічний, утворює голчасті кристали й спайності майже не має. За звичайного тиску арагоніт нестійкий і з часом переходить у кальцит.

Що таке «залізні квіти»?

Так здавна називають гіллясті, коралоподібні зростки арагоніту (лат. flos ferri). Назва походить від залізорудних копалень Каринтії в Австрії, де ці утворення знаходили разом з рудою.

Навіщо арагоніт в акваріумах?

У морських акваріумах арагонітовий пісок допомагає відтворити умови коралового рифу: він підтримує кислотність води близькою до природної й дає кальцій для мешканців.

Див. також

  • Апатит Основні різновиди: фторапатит, хлорапатит і гідроксилапатит — залежно від того, який аніон переважає.
  • Алмаз Твердість 10 за шкалою Мооса, густина 3,50–3,53 г/см³, дуже висока теплопровідність і сильний блиск.
  • Антофіліт Назва — від латинського anthophyllum («гвоздика», пряність), за характерним коричнюватим кольором; саме слово походить від грецьких «квітка» й «листок».
  • Розділ «Мінералогія» Мінерали, кристали, їхній склад, властивості й походження.

Джерела

  1. Арагоніт — Вікіпедія (українська)
  2. Aragonite — Wikipedia (англійська)
  3. Мала гірнича енциклопедія: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — Т. 1.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику