«Демократизація капіталу»

Коротко

• Найбільшої популярності набула в США та Західній Європі в 1950-х роках як складова теорії «народного капіталізму».
• Прихильники вважали дрібного акціонера співвласником великої корпорації, а акціонерне товариство — «демократичним» інститутом.
• Критики вказували, що розпорошення акцій не означає розпорошення контролю: більшість капіталу залишалася в небагатьох руках.
• У радянській літературі концепцію розглядали як апологетику капіталізму; ці оцінки мають виразне ідеологічне забарвлення.

Після Другої світової війни слово «капіталізм» мало, за висловом одного з американських рекламістів, «неприємний запах». Американські ідеологи шукали йому нове обличчя — і знайшли його в мільйонах дрібних акціонерів. Якщо робітник має кілька акцій свого заводу, міркували вони, то він уже не пролетар, а співвласник. Так оформилася концепція «демократизації капіталу».

Суть ідеї

Ядро концепції — акціонерна форма власності. Велика корпорація випускає акції, їх купують не лише банкіри, а й службовці, фермери, робітники. Звідси висновок: власність «розпорошується», або дифундує, серед населення, а сам капітал стає «народним».

Прихильники наводили кілька аргументів:

• дрібний акціонер нібито стає співвласником підприємства й отримує частку прибутку у вигляді дивідендів;
• акціонери беруть участь у загальних зборах і обирають правління, тож корпорація керується «демократично»;
• різниця між власником фабрики й найманим працівником, на думку окремих публіцистів, стирається — так висловлювався, зокрема, президент Торгової палати США Джонстон.

Місце в теорії «народного капіталізму»

У 1950-х роках «демократизацію капіталу» розглядали як одну з трьох складових ширшої теорії «народного капіталізму»:

1. «демократизація капіталу», або «дифузія власності»;
2. «управлінська (менеджерська) революція» — перехід реальної влади від власників до найманих менеджерів (А. Берлі, Дж. Бернгем, П. Друкер);
3. «революція в доходах» — нібито поступове вирівнювання доходів різних верств (С. Кузнець, Дж. К. Гелбрейт).

Сам вислів «народний капіталізм» популяризували в середині 1950-х років у США. 1956 року його перевірили на виставці у Вашингтоні, а потім Інформаційне агентство США возило виставки «народного капіталізму» на міжнародні ярмарки.

Критика

Головне заперечення критиків: поширення акцій не означає поширення контролю. Якщо мільйони людей мають по кілька акцій, а невелика група — контрольні пакети, рішення ухвалює саме ця група. Концепція, за словами опонентів, змішує зростання кількості власників з ліквідацією приватної капіталістичної власності.

Критики наводили статистику: у США 1960-х років 0,008 % населення належало 25 % корпоративних активів, а 0,06 % — 50 %; близько половини акціонерів отримували менш як 100 доларів дивідендів на рік. Радянська преса відповідала на пропаганду «народного капіталізму» ще різкіше: 1956 року «Правда» порівнювала цю ідею зі «смаженим льодом».

Походження

Радянські довідники вели родовід концепції з кінця XIX століття й пов’язували її з ідеями П’єра-Жозефа Прудона, а у 1950-х роках, за їхнім викладом, вона ввійшла до теорії «народного капіталізму». Цю генеалогію варто сприймати з обережністю: вона належить до полемічної марксистської традиції, тоді як сам термін «народний капіталізм», як видно з американських джерел, — продукт пропагандистської кампанії 1950-х.

Запитання

Що таке «народний капіталізм»?

Так у середині 1950-х років почали називати економічну систему США в американській пропаганді: термін просувала Рада з реклами (Ad Council) на чолі з Теодором Реплієром, його схвалив президент Двайт Ейзенгауер, а Інформаційне агентство США влаштовувало виставки «народного капіталізму» за кордоном. «Демократизація капіталу» була однією з опор цієї ідеї.

Чи справді акціонерами стали «всі»?

Кількість дрібних акціонерів у ХХ столітті справді зросла. Але, за підрахунками, що їх наводили критики концепції, у США 1960-х років 0,06 % населення володіли половиною корпоративних активів, а в «Дженерал Моторс» 0,6 % акціонерів належало близько двох третин акцій. Тобто кількість власників зростала швидше, ніж їхній вплив.

Див. також

• Акція Першими акціями в сучасному розумінні вважають папери Нідерландської Ост-Індської компанії (VOC), заснованої 1602 року.
• Абстрактна праця Протилежне поняття — конкретна праця, яка створює певну корисну річ (споживну вартість).
• Банки Слово походить від лав (banco), за якими працювали міняйли італійських міст.
• Австрійська школа Засновник — Карл Менгер, автор «Основ політичної економії» (1871), один із творців теорії граничної корисності.

Джерела

1. Теорії трансформації капіталізму: загальна характеристика — Освіта.ua
2. People's capitalism — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.