Селянська реформа 1861 року

Коротко

• Особисту свободу отримали близько 22,5 млн поміщицьких селян імперії, з них кілька мільйонів — в українських губерніях.
• Уся земля лишалася власністю поміщиків; селяни отримували садибу й польовий наділ, за які мали заплатити викуп.
• До укладення викупної угоди селяни вважалися тимчасовозобов’язаними й далі відбували панщину або платили оброк.
• Викупну позику держави селяни погашали 49 років; платежі скасували лише з 1 січня 1907 року.

«Краще скасувати кріпосне право згори, ніж чекати, поки воно само почне скасовуватися знизу», — приблизно так, за переказами, Олександр II пояснював московському дворянству 1856 року, чому береться за реформу. Поразка в Кримській війні показала відсталість імперії, а селянські заворушення нагадували, що відкладати далі небезпечно.

Підготовка

1857 року цар утворив Секретний комітет у селянській справі, згодом перетворений на Головний комітет. У губерніях дворянство обирало комітети для обговорення умов звільнення, а з 1859 року проєкти зводили Редакційні комісії на чолі з Яковом Ростовцевим; фактично ними керував Микола Мілютін. До комісій увійшли й двоє поміщиків із Чернігівщини — Василь Тарновський і Григорій Галаган, які обстоювали інтереси селян.

Головні положення

19 лютого 1861 року імператор підписав Маніфест і пакет «Положень». Їх зміст зводився до кількох принципів:

• селяни одразу ставали особисто вільними: могли укладати угоди, володіти майном, займатися торгівлею, переходити до інших станів;
• вся земля лишалася поміщицькою; селянам надавали садибу і польовий наділ, розмір якого визначала уставна грамота;
• до укладення викупної угоди селяни були тимчасовозобов’язаними й виконували панщину чи оброк;
• викуп: 20 % суми селяни платили поміщикові самі, 80 % держава видавала поміщикові цінними паперами, а селяни 49 років повертали борг з відсотками.

Землю надавали не окремому селянинові, а громаді за кількістю «ревізьких душ». Для різних регіонів діяли місцеві положення; Україна підпадала під три з них.

Реформа в Україні

Найвищі норми наділу в українських губерніях становили від 3 до 12 десятин на ревізьку душу — найбільші в степових губерніях. На Лівобережжі та Півдні багато селян втратили частину землі через відрізки; за підрахунками істориків радянської доби, тут відрізали понад мільйон десятин — понад чверть дореформеного селянського землекористування.

Невдоволення умовами реформи вилилося в хвилю виступів. Лише в 1861 році відбулися Безуглівські заворушення на Чернігівщині та інші бунти, які придушували військами. На Правобережжі після Польського повстання 1863 року уряд пом’якшив умови для селян, прагнучи послабити польських землевласників.

Наслідки

Реформа відкрила шлях до розвитку ринку праці, промисловості й залізниць, але зберегла малоземелля, громадське землекористування й залежність села від поміщика. Загалом селяни виплатили за землю значно більше, ніж вона коштувала за ринковими цінами. Аграрне питання лишалося гострим аж до революції 1917 року.

Запитання

Що таке «відрізки»?

Так називали частину землі, яку селяни обробляли до реформи, але після 1861 року мусили віддати поміщикові, бо їхній наділ перевищував установлену норму. У чорноземних губерніях, зокрема на Лівобережній і Південній Україні, відрізки були особливо значними й надовго стали причиною конфліктів між селом і маєтком.

Чим реформа на Правобережжі відрізнялася від Лівобережжя?

У Київській, Подільській і Волинській губерніях наділи визначали за інвентарними правилами 1847–1848 років, а після Польського повстання 1863 року уряд, щоб послабити польських поміщиків, пом’якшив тут умови: скасував тимчасовозобов’язаний стан і знизив викупні платежі. На Лівобережжі, де переважало подвірне землекористування, відробітки були вищими.

Коли скасували кріпацтво в західноукраїнських землях?

Раніше — 1848 року, під час революції в Австрійській імперії: у Галичині панщину скасували у квітні, на Буковині й Закарпатті — того ж року. Тож у Галичині, наприклад, Іван Франко й Михайло Павлик народилися вже після скасування панщини.

Див. також

• Аграрні реформи Мета й зміст залежать від епохи: скасування феодальних повинностей, наділення селян землею, розукрупнення маєтків, приватизація колективних угідь.
• Павлик Ганна (Анна) Іванівна Самоука з бідної селянської родини, поширювала серед селян Косівщини книжки й часописи, які надсилав брат.
• Розділ «Період боротьби за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.)» Усі статті підрозділу «Період боротьби за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.)».

Джерела

1. Селянська реформа в Російській імперії (1861) — Вікіпедія (українська)
2. Emancipation reform of 1861 — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q1192212

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.