ПАХОМОВ
Пахомов Олексій Федорович
Пахомов Олексій Федорович (2 жовтня 1900, село Варламово, тепер Вологодська область Росії — 14 квітня 1973, Ленінград) — російський радянський живописець і графік, майстер літографії й книжкової ілюстрації, дійсний член Академії мистецтв СРСР (1964).
Коротко
- Навчався в Петрограді в училищі Штигліца та у Вхутемасі (закінчив 1925).
- Ілюстрував дитячі книжки й журнали «Чиж» та «Йож», твори Самуїла Маршака, Євгенія Шварца.
- Серію літографій «Ленінград у дні блокади» (1942–1944) створив у місті, що перебувало в облозі; 1946 року отримав за неї Сталінську премію.
- Викладав в Інституті живопису, скульптури й архітектури імені Рєпіна (з 1948 року, за іншими даними — з 1942-го), з 1949-го — професор.
Хлопець із вологодського села малював на будь-якому папері, який вдавалося знайти, — його батько був сільським старостою, тож папір у хаті водився. Малюнки помітили місцеві поміщики Зубови. Вони допомогли йому вчитися спершу в повітовому Кадникові, а 1915 року — у Петрограді.
Навчання
Пахомов вступив до Центрального училища технічного рисування барона Штигліца, де навчався в Миколи Тирси й Володимира Лебедєва. Після служби в армії і короткої праці вчителем малювання в Кадникові він у 1920–1925 роках навчався в петроградському Вхутемасі; серед його вчителів були Олександр Савінов, Сергій Чехонін, Василь Шухаєв. У 1920-х входив до мистецьких об’єднань, зокрема «Коло художників» (1926–1932).
Дитяча книжка
У 1920-х Пахомов став одним із провідних ілюстраторів ленінградської дитячої книжки. Він їздив до піонерських таборів, щоб малювати дітей з натури, співпрацював з журналами «Чиж» і «Йож», ілюстрував твори Самуїла Маршака та Євгенія Шварца. 1927 року його роботи показували на виставці радянського мистецтва в Осаці.
На початку 1930-х, під час кампанії проти «формалізму», його картини з юнаками й дівчатами, що засмагають на сонці, зазнали гострої критики. Художник зосередився на графіці й майже відмовився від кольору.
Блокада
Улітку 1941 року Пахомов копав протитанкові рови під Ленінградом, а потім лишився в обложеному місті. У 1942–1944 роках він створив серію літографій «Ленінград у дні блокади» — стримані, точні аркуші про голод, холод і щоденну стійкість мешканців. 1946 року серію відзначили Сталінською премією.
Після війни з’явилася серія «У нашому місті» (1944–1947) про відбудову Ленінграда; у ній багато жінок, що опанували чоловічі професії.
Пізні роки
В Інституті живопису, скульптури й архітектури імені Рєпіна Пахомов викладав з 1948 року (за даними російськомовних джерел — ще з 1942-го), 1949 року став професором. 1964 року його обрали дійсним членом Академії мистецтв СРСР, 1971 року він отримав звання народного художника СРСР. Останньою великою роботою були ілюстрації до «Азбуки» Льва Толстого (1968–1973), за які художникові посмертно присудили Державну премію СРСР. Помер 14 квітня 1973 року в Ленінграді.
Запитання
Що зображено в серії «Ленінград у дні блокади»?
Це літографії про повсякденне життя обложеного міста, його мешканців, страждання й силу духу в умовах голоду й обстрілів. Художник сам пережив блокаду; одного разу бомба пробила дах і підлогу його майстерні й знищила частину робіт.
За що Пахомов отримав Державну премію посмертно?
1973 року премію присуджено за оформлення й ілюстрації до збірки оповідань Льва Толстого «Філіпок. Сторінки з „Азбуки“». Над ілюстраціями до толстовської «Азбуки» художник працював в останні роки життя.
Див. також
- Хромолітографія Кольоровий плоский друк: одна друкарська форма на кожен колір, інколи двадцять і більше.
- Айвазовський Іван Костянтинович Народився й прожив більшу частину життя в кримській Феодосії.
- Розділ «Живопис, графіка» Усі статті підрозділу «Живопис, графіка».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АКАДЕМІЗМ Академізм (франц. académisme) — напрям в образотворчому мистецтві та архітектурі, що склався в художніх академіях XVI–XIX століть і вимагав наслідувати класичні зразки античності й Відродження за встановленими правилами; у переносному значенні — відірваність від живої практики.
- КАВАЛЕРІДЗЕ Кавалерідзе Іван Петрович (1 (13) квітня 1887, хутір Ладанський, нині село Новопетрівка Сумської області — 3 грудня 1978, Київ) — український скульптор, кінорежисер, сценарист і драматург, народний артист УРСР (1969).
- ПА Па (франц. pas — крок, від лат. passus) — хореографічний термін, що означає окремий танцювальний рух з певною постановкою ніг, основний крок певного танцю, а в ширшому значенні — завершену танцювальну комбінацію чи номер.
- ПАВЛЕНКО ЧЕРНИЧЕНКО Павленко-Черниченко Ганна Іванівна (8 грудня 1919, Петриківка — 2 лютого 2008, Київ) — українська майстриня декоративного розпису, представниця петриківської школи, яка перенесла петриківський орнамент на порцеляну й кераміку; заслужений майстер народної творчості УРСР (1977).