Людендорф Еріх

Коротко

• Прославився 1914 року взяттям Льєжа й перемогою під Танненбергом у Східній Пруссії як начальник штабу Пауля фон Гінденбурга.
• З серпня 1916 року разом із Гінденбургом очолював Верховне командування; підтримав необмежену підводну війну, що прискорила вступ США у війну.
• Після поразки поширював міф про «удар ножем у спину», брав участь у Капповому (1920) і Пивному (1923) путчах.
• Автор праці «Тотальна війна» (1935), у якій мирний час розглядав лише як перерву між війнами.

Серпень 1914 року: штурм бельгійського Льєжа захлинувся, командира 14-ї бригади вбито. Командування бере штабний офіцер Еріх Людендорф, відрізає місто від бельгійської армії, викликає облогову артилерію — і до 16 серпня Льєж здається. Через тиждень його вже кличуть на Схід, де росіяни загрожують Кенігсбергу.

Походження і штабна служба

Людендорф народився 9 квітня 1865 року в маєтку Крушевня біля Познані, у прусській провінції Позен (нині Великопольське воєводство Польщі), у нетитулованій родині, що походила від померанських купців. Після кадетського корпусу 1885 року став офіцером, 1893-го вступив до Військової академії, а вже наступного року його рекомендували до Генерального штабу.

У 1904–1913 роках він очолював мобілізаційний відділ Великого генерального штабу й брав участь у розробці плану Шліффена, зокрема плану подолання льєзьких фортів. 1913 року, як пишуть біографи, через надто непоступливий характер його перевели зі штабу на командну посаду в піхоті.

Перша світова війна

Після Льєжа Людендорфа призначили начальником штабу 8-ї армії у Східній Пруссії, якою замість Максиміліана фон Прітвіца став командувати повернений із відставки Пауль фон Гінденбург. Разом із Максом Гофманом вони розгромили російські армії під Танненбергом. Ця перемога зробила обох генералів національними героями.

27 липня 1916 року Гінденбург отримав командування всім Східним фронтом — від Балтики до Бродів, і штаб розмістився в Бресті (Берестю). У серпні того ж року Гінденбург очолив Верховне командування, а Людендорф став першим генерал-квартирмейстером. Відтоді саме він фактично визначав стратегію й воєнну економіку Німеччини.

Головні рішення цього періоду:

• підтримка необмеженої підводної війни, яка 1917 року спричинила вступ США у війну;
• жорсткі територіальні вимоги до Росії в Брест-Литовському мирі 1918 року;
• Весняний наступ 1918 року на Західному фронті — спроба виграти війну одним ударом.

Наступ провалився. 8 серпня 1918 року британські танки прорвали фронт під Ам’єном; Людендорф назвав цей день «чорним днем німецької армії». 26 жовтня кайзер Вільгельм II змусив його піти у відставку.

Після війни

Людендорф виїхав до Швеції, писав спогади й став одним із головних творців міфу про «удар ножем у спину». Повернувшись, взяв участь у Капповому путчі 1920 року, а в листопаді 1923-го разом із Адольфом Гітлером — у Пивному путчі в Мюнхені.

1924 року його обрали до Рейхстагу. На президентських виборах 1925 року він набрав близько 1,1 % голосів. Під впливом другої дружини Матильди фон Кемніц генерал поринув у конспірологію, звинувачуючи в бідах світу євреїв, єзуїтів і масонів, і заснував Танненберзьку спілку. З Гітлером він поступово розійшовся.

Помер Людендорф 20 грудня 1937 року в мюнхенській клініці; всупереч його волі Гітлер влаштував державний похорон. Похований у баварському Тутцінгу.

Запитання

Що таке міф про «удар ножем у спину»?

Твердження, ніби Німеччина 1918 року не програла війну на фронті, а її зрадили всередині країни — соціалісти, євреї, масони. Людендорф був одним із головних його поширювачів, хоча сам восени 1918 року вимагав від політиків перемир’я з військових причин.

Де помер Людендорф — у Мюнхені чи в Тутцінгу?

Радянські й українські довідники зазвичай пишуть «помер у Тутцінгу», де він жив і де його поховано. Англомовні біографії уточнюють, що генерал помер від раку печінки в приватній клініці в Мюнхені, а в Тутцінгу похований на Новому цвинтарі.

Як Людендорф пов’язаний з Україною?

1916 року Гінденбург із Людендорфом прийняли командування всім Східним фронтом — від Балтики до Бродів, а штаб розмістили в Берестю. Людендорф наполягав на жорстких умовах Брест-Литовського миру 1918 року з Росією, після якого німецькі війська залишилися на сході.

Див. також

• Ам’єнська операція 1918 року Мета — ліквідувати Ам’єнський виступ і зняти німецький обстріл залізниці Париж — Ам’єн — Кале.
• План «Барбаросса» Названий на честь імператора Священної Римської імперії Фрідріха I Барбаросси.
• Розділ «Військова справа» Військове мистецтво, озброєння, битви та полководці.

Джерела

1. Еріх Людендорф — Вікіпедія (українська)
2. Erich Ludendorff — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q58579
4. Реєнт О. П. Людендорф Еріх // Енциклопедія історії України. — Т. 6. — Київ: Наукова думка, 2009. — С. 388.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.