Лаврентьєв Михайло Олексійович

Коротко

• Учень Миколи Лузіна; праці з теорії функцій комплексної змінної, конформних і квазіконформних відображень, варіаційного числення.
• У Києві очолював Інститут математики й був віцепрезидентом Академії наук УРСР; тут же провадив досліди з підводних вибухів.
• У 1957–1975 роках очолював Сибірське відділення АН СРСР та Інститут гідродинаміки в Новосибірську.
• Герой Соціалістичної Праці (1967), лауреат Ленінської (1958) і двох Сталінських премій.

Сибірське відділення Академії наук СРСР Михайло Лаврентьєв очолив 1957 року вже зрілим ученим із великим київським досвідом. У 1939–1949 роках, з перервою на війну, він керував Інститутом математики Академії наук УРСР, і саме під Києвом ставив досліди з підводних вибухів.

Освіта і Москва

Михайло Лаврентьєв народився 6 (19) листопада 1900 року в Казані. Почав навчання в Казанському університеті, 1921 року перевівся до Московського й закінчив його 1922 року. У 1922–1926 роках був аспірантом Миколи Лузіна, у лютому 1927 року захистив дисертацію і поїхав на стажування до Франції.

З 1921 по 1940 рік він викладав у кількох московських вишах, з 1935 року працював старшим науковим співробітником Математичного інституту імені Стеклова. 1934 року отримав ступінь доктора технічних, 1935-го — фізико-математичних наук.

Київський період

1939 року Лаврентьєва обрали академіком АН УРСР і призначили директором Інституту математики в Києві. Інститутом він керував у 1939–1941 і 1944–1949 роках, а з 1945 року був ще й віцепрезидентом Академії наук УРСР. 1946 року його обрали академіком АН СРСР.

У Києві вчений провадив досліди з підводних вибухів. Пізніше, у 1953–1955 роках, він був заступником наукового керівника ядерного центру КБ-11 (Арзамас-16).

Сибірське відділення

У 1957–1975 роках Лаврентьєв очолював Сибірське відділення АН СРСР і одночасно Інститут гідродинаміки в Новосибірську. Після 1975 року працював у Московському фізико-технічному інституті. Помер 15 жовтня 1980 року в Москві.

Наукові напрями

Галузь	Що досліджував
Теорія функцій	конформні й квазіконформні відображення
Математична фізика	варіаційне числення
Механіка	гідродинаміка, теорія вибуху, підводні вибухи

За праці з квазіконформних відображень і гідродинаміки він двічі отримав Сталінську премію першого ступеня (1946 і 1949), 1958 року (за іншими даними — 1956-го) — Ленінську премію, 1967 року — звання Героя Соціалістичної Праці. Його обрали членом Французької академії наук, Німецької академії природодослідників «Леопольдина» та Академії наук НДР. На його честь названо астероїд 7322 Лаврентіна.

Запитання

Що таке квазіконформні відображення?

Конформне відображення зберігає кути між кривими, тож нескінченно малі кола переходять у кола. Квазіконформне дозволяє обмежене спотворення: малі кола переходять в еліпси з обмеженим відношенням осей. Лаврентьєв розвинув цю теорію й застосував її до задач гідродинаміки; за ці праці він отримав Сталінську премію.

Що Лаврентьєв зробив в Україні?

1939 року його обрали академіком АН УРСР і призначили директором Інституту математики в Києві; цю посаду він обіймав до війни та знову в 1944–1949 роках. Після війни він був також віцепрезидентом республіканської академії. Під Києвом учений ставив експериментальні досліди з підводних вибухів; гідродинаміка залишилася одним з головних напрямів його роботи й у Сибіру.

Див. також

• Розділ «Математики» Усі статті підрозділу «Математики».
• Розділ «Математика» Алгебра, геометрія, математичні поняття та математики.

Джерела

1. Лаврентьєв Михайло Олексійович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q707137

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.