КУРБАС
Курбас Лесь
Курбас Лесь (повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас; 25 лютого 1887, Самбір — 3 листопада 1937, урочище Сандармох, Карелія) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург і перекладач, засновник «Молодого театру» й театру «Березіль», народний артист УСРР (1925), представник Розстріляного відродження.
Коротко
- Син галицьких мандрівних акторів; навчався у Львівському й Віденському університетах, закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії.
- Заснував «Тернопільські театральні вечори» (1915), «Молодий театр» (1917), «Кийдрамте» (1920) і «Березіль» (1922).
- У «Березолі» поставив п’єси Миколи Куліша — «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Ґраса».
- 1933 року звільнений і заарештований, засуджений до таборів, розстріляний у Сандармосі 1937-го; реабілітований 1957 року.
У Соловецькому таборі, вже засуджений, Лесь Курбас створив театр і поставив «Аристократів» Миколи Погодіна та «Учня диявола» Бернарда Шоу. Режисер, що реформував український театр, до останнього року життя не переставав ставити вистави — навіть за колючим дротом.
Галицькі роки
Олександр-Зенон Курбас народився 25 лютого 1887 року в Самборі в родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (сценічне прізвище — Яновичі). Ще дитиною виходив на сцену в епізодичних ролях. Навчався в Тернопільській гімназії, потім у Львівському університеті, де брав участь у боротьбі за українізацію; на знак протесту проти полонізації перевівся до Віденського університету. Там слухав філософію й славістику та закінчив драматичну школу при консерваторії.
1915 року в Тернополі Курбас заснував «Тернопільські театральні вечори» — перший стаціонарний український професійний театр у місті.
Від «Молодого театру» до «Березоля»
| Рік | Колектив | Місто |
|---|---|---|
| 1915–1916 | «Тернопільські театральні вечори» | Тернопіль |
| 1917–1919 | «Молодий театр» | Київ |
| 1920–1921 | «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) | Біла Церква, Умань |
| 1922–1933 | «Березіль» | Київ, з 1926 — Харків |
«Молодий театр» шукав нових форм для сучасної й класичної драматургії; з нього вийшли кілька українських театрів. 1918 року Курбас поставив тут «У пущі» Лесі Українки та «Едіпа царя» Софокла, а в листопаді 1922-го в Києві — «Гайдамаків» за Шевченком. 1924 року він рік працював режисером Першої державної одеської кінофабрики.
«Березіль» пройшов шлях від політичного (1922–1926) до філософського (1926–1933) театру. Його драматургом став Микола Куліш: на сцені з’явилися «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Ґраса» (1933). При театрі діяли мюзик-хол та агітпроп.
Розгром і загибель
Радянська критика звинувачувала вистави за Кулішем у «похмурості». 5 жовтня 1933 року Наркомос УСРР звільнив Курбаса з посади художнього керівника «Березоля», назвавши його «українським націоналістом». Режисер виїхав до Москви, де працював у Малому театрі й допомагав Соломонові Міхоелсу ставити «Короля Ліра».
25 грудня 1933 року його заарештували. 9 квітня 1934 року судова трійка засудила Курбаса до п’яти років таборів. Він працював на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, з 1936 року — на Соловках. 3 листопада 1937 року Леся Курбаса розстріляли в урочищі Сандармох. 1957 року справу закрили за відсутністю складу злочину.
Запитання
Чому Курбаса заарештували?
Формально — за звинуваченням в участі у вигаданій «Українській військовій організації» та в намірі вбити секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Ще до арешту Наркомос звинуватив режисера в «позиції українського націоналіста», а п’єси Куліша в «Березолі» — у «похмурості». 1957 року справу закрили за відсутністю складу злочину.
Що таке Сандармох?
Урочище в Медвеж’єгорському районі Карелії, неподалік колишнього селища Медвежа Гора, де Курбас раніше відбував покарання на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. Тут 3 листопада 1937 року розстріляли в’язнів, етапованих із Соловків, серед них і Леся Курбаса; сьогодні Сандармох — місце пам’яті жертв Розстріляного відродження.
Де зараз пам’ятають Курбаса?
1989 року на фасаді Харківського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка, що виріс із «Березоля», встановили меморіальну дошку, а його малій сцені повернули назву «Березіль». 1991 року уряд України скасував постанову 1933 року про позбавлення Курбаса звання народного артиста.
Див. також
- «Березіль» Постав 31 березня 1922 року як Мистецьке об’єднання «Березіль»; назва — давнє українське ім’я березня.
- Крушельницький Мар’ян Михайлович Галичанин, починав у «Тернопільських театральних вечорах» і театрі товариства «Руська бесіда».
- Масове дійство Його грають на площах, вулицях, стадіонах, у парках і на набережних, а не в театральній залі.
- Розділ «Театр» Театри України, актори, режисери й театральні поняття.
Джерела
- Лесь Курбас — Вікіпедія (українська)
- Wikidata: Q1406209
- Архів Розстріляного Відродження. Лесь Курбас і театр «Березіль»: архівні документи (1927–1988). — Київ: Смолоскип, 2016.
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЛЕКСАНДРОВСЬКА Александровська Лариса Помпеївна (біл. Ларыса Пампееўна Александроўская; 2 (15) лютого 1904, Мінськ — 23 травня 1980, Мінськ) — білоруська оперна співачка (сопрано), режисерка й громадська діячка, народна артистка СРСР (1940).
- АРТМАНЕ Артмане Вія (справжнє ім'я Аліда; 21 серпня 1929, Кайве, Латвія — 11 жовтня 2008) — латиська акторка театру й кіно, понад п'ятдесят років провідна акторка ризького театру Дайлес, народна артистка СРСР (1969).
- БАЧИНСЬКА Бачинська Теофілія Йосипівна (з дому Лютомська; 1837, Вільнюс — 17 січня 1906, Самбір) — українська акторка, співачка й танцівниця, виконавиця героїчних ролей, одна з провідних акторок першого українського професійного театру в Галичині — театру товариства «Руська бесіда» у Львові.
- БАЧИНСЬКИЙ Бачинський Омелян Васильович (1833, село Жукотин на Турківщині, Львівська область — 10 липня 1907, Самбір) — український актор, режисер і антрепренер, засновник і перший директор театру товариства «Руська бесіда» у Львові (1864), першого українського професійного театру в Галичині.