Кузнецький вугільний басейн

Коротко

• Площа вугленосних відкладів — близько 26,7 тис. км², пласти залягають до глибини 1800 м.
• Значна частка запасів — коксівне вугілля для металургії.
• Вугілля тут відкрили 1721 року, систематичний видобуток почався 1851-го.
• У 2010-х роках видобуток перевищив 200 млн т на рік; після 2022 року галузь відчула санкції й втрату європейського ринку.

Кузнецька улоговина затиснута між горами: з півдня її обмежує Абаканський хребет, з заходу Салаїрський кряж, зі сходу Кузнецький Алатау. По дну тече Том, а під ним — одне з найбільших скупчень кам’яного вугілля на планеті.

Геологія й запаси

Вугленосні відклади займають близько 26,7 тис. км² і сягають глибини 1800 м. Найбільша довжина басейну — 335 км, ширина — до 110 км.

Вугілля тут різне — від бурого до антрацитів, але головна цінність Кузбасу — коксівне вугілля. З нього роблять кокс для доменних печей, тому басейн здавна пов’язаний з металургією. За оцінкою 2004 року, з придатних до видобутку запасів:

Тип вугілля	Запаси, млрд т
енергетичне	401
коксівне	215
буре	11
антрацити	10

Близько 14 млрд т можна добувати відкритим способом, у розрізах.

Історія видобутку

Залізо в краї виплавляли ще з 1697 року, а вугілля відкрили 1721-го. Систематичний видобуток почався лише 1851 року. Наприкінці XIX століття розвитку басейну дала поштовх Транссибірська магістраль, але й 1913 року добували лише близько 0,77 млн т.

Справжнє зростання прийшло з 1930-х років, коли постав Урало-Кузнецький комбінат: сировину й готову продукцію возили між Кузбасом і Уралом, а в басейні виросли виробництва сталі, цинку, алюмінію, машин і хімікатів. 1940 року видобуток сягнув 21 млн т, 1980-го — майже 145 млн т. За радянських часів Кузбас поступався лише Донецькому басейну.

Наприкінці 1980-х тут прокотилася хвиля шахтарських страйків. Після кризи 1990-х видобуток знову зріс і 2018 року становив близько 255 млн т. Кузбас дає приблизно 60 % усього вугілля Росії.

Ринки й наслідки

Значну частину вугілля споживають Західний Сибір, Урал і європейська частина Росії, решту експортують. До 2014 року коксівне вугілля постачали й до Донбасу та Придніпров’я. Після 2022 року російська вугільна галузь опинилася під санкціями: частка Європи в експорті 2024 року скоротилася приблизно до 13 %, компанії зазнали великих збитків.

Видобуток має і екологічну ціну. Шахти, зокрема покинуті, щороку викидають в атмосферу 1–2 млрд м³ метану, а забруднення повітря й води в Кемеровській області давно стало предметом занепокоєння.

Запитання

Скільки вугілля в Кузбасі?

Оцінки різняться. Українські гірничі довідки наводять загальні запаси до глибини 1800 м у 637 млрд т (за станом на 1990 рік), англомовні джерела — близько 725 млрд т. Придатних до видобутку на 2004 рік називали 548 млрд т.

Чи постачали кузбаське вугілля в Україну?

Так, до 2014 року частина коксівного вугілля надходила до металургійних районів Донбасу й Придніпров’я для виробництва коксу.

Див. також

• Ленський вугільний басейн Займає східну частину Сибірської платформи, у межах Вілюйської синеклізи та Приверхоянського прогину.
• Мартенівська піч Висока температура досягається завдяки регенераторам — камерам із вогнетривкою цеглою, які нагріваються відхідними газами й віддають тепло повітрю та паливу.
• Конверторне виробництво Конвертор — грушоподібна сталева посудина, викладена всередині вогнетривкою цеглою, що повертається на цапфах для заливання чавуну й зливання сталі.
• Розділ «Родовища» Усі статті підрозділу «Родовища».

Джерела

1. Кузнецький вугільний басейн — Вікіпедія (українська)
2. Kuznetsk Basin — Wikipedia (англійська)
3. Coal in Russia — Wikipedia (англійська)
4. Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.