КРАМАРЕНКО
Крамаренко Леонід Петрович
Крамаренко Леонід Петрович (3 (15) грудня 1881, Балта, нині Одеська область — 14 травня 1960, Харків) — український учений у галузі сільськогосподарського машинобудування, доктор технічних наук, член-кореспондент АН УРСР (1939).
Коротко
- Закінчив Університет святого Володимира (1907) та Київський політехнічний інститут (1913), де викладав і очолював кафедру сільськогосподарських машин.
- У 1929–1942 роках працював у Харківському механіко-машинобудівному інституті, з 1932-го завідував кафедрою.
- Автор двотомного курсу «Сельскохозяйственные машины: теория, конструкция и расчет».
- Після війни займався механізацією тваринництва в Харківському науково-дослідному інституті тваринництва.
На початку XX століття сільськогосподарські машини здебільшого конструювали «на око», перевіряючи в полі. Перетворити цю справу на інженерну науку з розрахунками й теорією взялися кілька викладачів технічних шкіл, серед них Леонід Крамаренко з Київського політехнічного інституту.
Освіта
Крамаренко народився 1881 року в Балті на Поділлі, тепер Одеська область. Здобув дві вищі освіти: 1907 року закінчив Університет святого Володимира в Києві, 1913 року — Київський політехнічний інститут. Поєднання університетської математичної підготовки з інженерною стало основою його подальшої роботи.
Київ і Харків
З 1915 року Крамаренко викладав у Київському політехнічному інституті, згодом очолив кафедру сільськогосподарських машин. 1929 року переїхав до Харкова, тоді столиці УСРР, і до 1942 року працював у Харківському механіко-машинобудівному інституті, з 1932-го завідував там кафедрою сільськогосподарських машин.
1938 року отримав ступінь доктора технічних наук і звання професора, наступного року його обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
Праці з теорії машин
Головний напрям — теорія розрахунку конструкцій сільськогосподарських машин та їхніх робочих процесів. Крамаренко досліджував і сепарацію зернового вороху за допомогою рентгенівського проміння.
| Рік | Праця |
|---|---|
| 1935 | «Сільськогосподарські машини і знаряддя» |
| 1937–1941 | «Сельскохозяйственные машины: Теория, конструкция и расчет», т. 1–2 |
| 1949 | стаття про листковідділювальну машину для збирання люцерни |
| 1959 | аналіз робочого процесу універсального млина для кормів (у співавторстві) |
Механізація тваринництва
З 1945 року й до смерті Крамаренко був старшим науковим співробітником Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР у селищі Кулиничі під Харковом. Тут він працював над водопостачанням ферм, зокрема гідравлічними таранами, приготуванням кормів і механізацією доїння.
Помер 14 травня 1960 року в Харкові.
Запитання
Чим займалася наука про сільськогосподарські машини в 1920–1930-х роках?
Масове виробництво тракторів і причіпних знарядь вимагало розрахункових методів: як навантажується рама плуга, з якою швидкістю мають обертатися робочі органи молотарки, як зерно відокремлюється від соломи. Крамаренко належав до тих, хто зводив ці питання до інженерної теорії й навчав їх у вишах.
Що таке гідравлічний таран, про який писав Крамаренко?
Це насос без двигуна, який піднімає воду завдяки енергії гідравлічного удару в трубі. Для віддалених ферм без електрики такі пристрої були простим способом водопостачання, тож дослідники механізації тваринництва вдосконалювали їх у 1950-х роках.
Див. також
- Оканенко Аркадій Семенович Понад два десятиліття працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті цукрових буряків у Києві.
- Розділ «Вчені (сільське господарство)» Усі статті підрозділу «Вчені (сільське господарство)».
Джерела
- Кунець В. В. Крамаренко Леонід Петрович // Енциклопедія Сучасної України. — Київ, 2014.
- М’янд А. Е. Видатний вчений: Леонід Петрович Крамаренко // Сільський інженер. — 1997 (репозитарій ХНТУСГ).
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АҐРАРНІ РЕФОРМИ Аграрні реформи — державні перетворення умов землеволодіння й землекористування: перерозподіл землі, зміна форм власності на неї та правил її обігу, оренди й обробітку.
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- БІБЕРОВИЧЕВА Біберовичева Іванна Антонівна (з дому Коралевич, сценічне ім’я до 1879 року — Ляновська; 30 грудня 1858, село Фалиш, тепер Стрийський район Львівської області — 7 вересня 1937, Коломия) — українська драматична акторка галицької сцени.
- БІЛОГРУДІВСЬКА КУЛЬТУРА Білогрудівська культура — археологічна культура пізньої бронзової доби в лісостепу Правобережної України, що існувала приблизно у XIII–X століттях до н. е. й дала початок чорноліській культурі.