Кайданов Яків Кузьмич

Коротко

• Син дяка з Лохвиці; навчався в духовній семінарії та Києво-Могилянській академії.
• 1803 року закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію, ветеринарію студіював у Відні.
• З 1809 року — перший професор терапії та фармакології ветеринарного відділення академії.
• Автор рукописних курсів зоофармакології, патології, зоотерапії та епізоотології, за якими вчилися перші ветеринарні лікарі імперії.

Ветеринарна медицина в Російській імперії початку XIX століття лише виокремлювалася з людської, і першими її викладачами ставали лікарі, яких спеціально посилали вчитися за кордон. Одним із них був Яків Кайданов, син дяка з полтавської Лохвиці.

Походження й навчання

Кайданов народився 19 (30) березня 1779 року в Лохвиці в небагатій родині церковного дяка. Закінчив духовну семінарію, потім навчався в Києво-Могилянській академії, дійшовши до філософського класу. 1799 року перевівся до Петербурга й 1803 року закінчив Медико-хірургічну академію зі званням лікаря.

Ще студентом він опанував кілька іноземних мов і переклав російською кишеньковий клінічний довідник німецького лікаря Георга Вільгельма Консбруха.

Віденське стажування

Після короткої служби лікарем артилерійської частини в Лібаві (нині Лієпая) й роботи у військовому шпиталі військове відомство скерувало Кайданова вчитися ветеринарії до Відня. Там він пробув до 1807 року, слухав лекції натурфілософів і познайомився з європейською ветеринарною школою.

Професор ветеринарного відділення

Повернувшись, Кайданов став ад’юнктом патології й терапії з ветеринарії в Медико-хірургічній академії. Його неодноразово відряджали гасити епізоотії: до Вітебської губернії, Естляндії, Шліссельбурзького повіту, де лютувала сибірка.

1809 року він став першим професором терапії та фармакології ветеринарного відділення академії. Паралельно лікував людей і мав велику практику. 12 серпня 1812 року захистив латинською мовою дисертацію на ступінь доктора медицини, присвячену чотирьом основним формам життя.

Адміністратор і перекладач

З 1814 року Кайданов був ученим секретарем конференції академії, а 1817-го, перевантажений, полишив лекції й зосередився на роботі в її керівництві. У 1828–1831 роках обіймав посаду віце-директора Медичного департаменту, після чого вийшов у відставку з чином дійсного статського радника.

Він був членом Московського товариства дослідників природи, Вільного економічного товариства, Вільного товариства любителів словесності, наук і мистецтв та Фізико-медичного товариства в Ерлангені.

Спадщина

Найважливіший внесок Кайданова — навчальні курси з зоофармакології, патології, зоотерапії й епізоотології. Вони поширювалися здебільшого в рукописах, проте саме за ними вчилося перше покоління ветеринарних лікарів імперії. Кайданов також перекладав праці про сибірку та військову гігієну, не завжди вказуючи себе перекладачем.

Помер 8 (20) грудня 1855 року в Санкт-Петербурзі.

Запитання

Чому Кайданова вважають одним із засновників ветеринарної освіти?

На початку XIX століття ветеринарних лікарів в імперії майже не було, а курси щойно створювалися. Кайданов став першим професором терапії та фармакології ветеринарного відділення медико-хірургічної академії й уклав курси з кількох дисциплін, за якими навчалися перші випускники.

Чи видавав Кайданов свої підручники?

За відомостями біографів, його курси зоофармакології, патології та епізоотології ходили переважно в рукописах. Крім того, він перекладав іноземні медичні праці, але часто не ставив свого імені як перекладача.

Див. також

• Ветеринарія Охоплює діагностику, лікування й профілактику хвороб свійських, диких і лабораторних тварин.
• Епізоотологія Центральне поняття — епізоотичний процес: безперервний ланцюг заражень, що тримається на джерелі збудника, механізмі передачі та сприйнятливих тваринах.
• Епізоотія Тваринний відповідник епідемії серед людей.
• Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.

Джерела

1. Кайданов Яків Кузьмич — Вікіпедія (українська)
2. Кайданов, Яков Кузьмич — Википедия (російська)
3. Wikidata: Q24938538

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.