Зноба Валентин Іванович

Коротко

• Син скульптора Івана Зноби й батько скульптора Миколи Зноби — творча династія з майже столітньою історією.
• Ранній «Бокораш» (1957) отримав золоту медаль Всесвітньої виставки в Брюсселі 1958 року.
• Автор пам’ятників у Києві, Ужгороді, Летичеві, Парижі, Единбурзі, Афінах, Сенлісі.
• Його майстерня в Києві з 2006 року — меморіальний музей династії Зноби-Голембієвських.

«Бокораш» (1957) — образ карпатського сплавника лісу — приніс 28-річному Валентинові Знобі золоту медаль Всесвітньої виставки в Брюсселі 1958 року. Відтоді за пів століття він створив десятки монументів в Україні та за кордоном.

Родина й навчання

Валентин Зноба народився 10 січня 1929 року в Софіївці на Дніпропетровщині в родині скульптора Івана Зноби. Першим учителем був батько. У 1945–1947 роках юнак навчався в Дніпропетровському художньому училищі, а 1953 року закінчив Київський державний художній інститут, майстерню М. Лисенка.

Дружина — художниця Тетяна Голембієвська, син Микола Зноба теж став скульптором і співавтором батька в пізніх роботах.

Монументальні твори

Зноба працював з каменем, деревом і металом, у монументальній і станковій скульптурі. Значна частина його доробку — пам’ятники й меморіали, присвячені Другій світовій війні. Серед головних робіт:

Рік	Твір	Місце
1960	Григорій Сковорода	Київ
1970	«Україна — визволителям» (з Іваном Знобою)	біля Ужгорода
1974	Пам’ятник Устимові Кармалюку	Летичів
1984	Групи «Народ України» біля входів до будівлі Верховної Ради	Київ
1985	Меморіальний комплекс героям Букринського плацдарму	Київщина
1986	Ілля Мечников	Інститут Пастера, Париж
2001	«Козак Мамай» (з Миколою Знобою)	Майдан Незалежності, Київ
2005	Анна Київська, королева Франції (з Миколою Знобою)	Сенліс, Франція

Станкові роботи митця — портрети й алегорії: «Кобзар О. Вересай» (1954), «Прометей», серія «Київська Русь». Багаторічна серія портретів «Люди нашої планети» тривала з 1977 до 2006 року.

Визнання

Зноба отримав звання заслуженого діяча мистецтв (1963) і народного художника УРСР (1979). 1996 року став лауреатом Шевченківської премії, 1997-го — одним з академіків-засновників Академії мистецтв України й почесним громадянином Києва. Був членом Британської королівської асоціації скульпторів-портретистів і почесним професором Единбурзького університету Нейпіра (1996).

У 1982–1987 роках Зноба очолював правління Київської організації Спілки художників України, був депутатом Верховної Ради УРСР 11-го скликання й учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Твори скульптора зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, музеях Дніпра, Одеси, Запоріжжя та за кордоном. Помер 7 серпня 2006 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.

Запитання

Хто автор «Козака Мамая» на Майдані Незалежності?

Скульптуру 2001 року створили Валентин Зноба разом із сином Миколою. Раніше, 1977 року, Валентин Зноба був співавтором монумента на честь Жовтневої революції на тій самій площі.

Які пам’ятники Зноби стоять за кордоном?

Пам’ятник Іллі Мечникову в Інституті Пастера в Парижі (1986), Джону Неперу в Единбурзі й Джону Мюїру в Данбарі (обидва 1996), Густаву Клімту в австрійському Унтерасі (2003), Тарасові Шевченку в Афінах (2004) і королеві Анні Київській у французькому Сенлісі (2005, з Миколою Знобою).

Див. також

• Кармалюк Устим Якимович Кріпак, якого 1812 року віддали в рекрути; 1813 року втік з полку й очолив ватагу.
• Кавалерідзе Іван Петрович Навчався в Київському художньому училищі, Петербурзькій академії мистецтв і в Парижі.

Джерела

1. Зноба Валентин Іванович — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q4192956

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.