Вардзіа

Коротко

• Основну частину комплексу висікли в 1156–1205 роках, за правління Георгія III і його дочки Тамар.
• Сотні приміщень ярусами тягнуться вздовж скелі на кілька сотень метрів; головний храм — церква Успіння Богородиці з портретами Георгія III і Тамар (1180-ті роки).
• Землетрус 1283 року обрушив значну частину скелі, 1551 року монастир розорили війська перського шаха Тахмаспа.
• Музей-заповідник; з 2007 року — у попередньому списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Над долиною Кури на півдні Грузії скеля гори Ерушеті поцяткована сотнями чорних отворів. Це вікна й входи печерного монастиря, який вісім століть тому був і обителлю, і царським притулком.

Розташування

Вардзіа лежить в Аспіндзькому муніципалітеті краю Самцхе-Джавахеті, приблизно за 70 км на південь від Боржомі й за 30 км від Аспіндзи, на висоті близько 1300 м. Комплекс висічено в туфовій скелі на лівому березі Кури, яку грузини називають Мтквари.

Будівництво

Роботи почалися за царя Георгія III (правив 1156–1184). Тоді розмітили територію й висікли перші житла. Наступний етап, між смертю Георгія і шлюбом його дочки Тамар 1186 року, дав комплексу головний храм — церкву Успіння Богородиці. Загалом основну частину ансамблю створили в 1156–1205 роках.

Церква має розміри 8,2 × 14,5 м і висоту 9,2 м. На її північній стіні — портрети Георгія III і Тамар із моделлю храму в руках. Тамар зображено без стрічки заміжньої жінки, а напис бажає їй довгого життя; за цими ознаками розпис датують 1184–1186 роками. Технічно це не справжні фрески, а розпис по сухому тинку (секко).

Воду до монастиря подавав 3,5-кілометровий водогін із села Зеда-Вардзіа. Під час війни із сельджуками 1193–1195 років цариця Тамар перебувала тут зі своїм двором.

Будова

Частина	Що в ній було
східна	79 печерних осель на восьми ярусах, 242 приміщення, шість каплиць, «покої Тамар», 25 винних погребів
західна	40 осель на 13 ярусах, 165 приміщень, шість каплиць, трапезна, пекарня, кузня

Руйнування

1283 року потужний землетрус у Самцхе обрушив у Куру брилу скелі завтовшки до 15 м. Було зруйновано або тяжко пошкоджено до двох третин комплексу. Монастир частково відбудували наприкінці XIII — на початку XIV століття.

1551 року військо перського шаха Тахмаспа I захопило й розграбувало Вардзіа. Після приходу османів 1578 року ченці покинули обитель.

Сьогодні

Українська Вікіпедія датує статус музею-заповідника 1938 роком; за англомовними джерелами, з 1985 року Вардзіа входить до Вардзійського історико-архітектурного музею-заповідника. У печерах знову живе кілька ченців. 2007 року комплекс внесли до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а з 2012 року розписи церкви Успіння реставрують фахівці Інституту Курто.

Запитання

Звідки назва Вардзіа?

За легендою, юна Тамар заблукала в печерах під час полювання й гукнула: «Ак вар, дзіа!» — «Я тут, дядьку!». Від цих слів нібито й пішла назва монастиря. Це народний переказ, а не задокументована подія.

Скільки печер у Вардзіа?

Підрахунки різняться. Українська Вікіпедія пише про до 600 приміщень на восьми ярусах уздовж приблизно 900 м скелі; англомовні джерела — про близько 500 печер на відрізку в 500 м і до 19 ярусів. Частину приміщень знищив землетрус 1283 року, тож первісний масштаб був більшим.

Див. також

• Абастумані Лежить на південному схилі Месхетського хребта, в ущелині річки Оцхе, на висоті близько 1300 м.
• Бакуріані Лежить приблизно за 30 км від Боржомі та 190 км від Тбілісі, з Боржомі веде вузькоколійна залізниця «Кукушка».
• Ані Згадується з V століття як фортеця вірменських князів Камсараканів.
• Розділ «Музеї» Музеї та їхні колекції.
• Розділ «Пам’ятки архітектури» Усі статті підрозділу «Пам’ятки архітектури».

Джерела

1. Вардзіа — Вікіпедія (українська)
2. Vardzia — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q691813

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.