Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

БЕРГМАН

Бергман Інгмар

Бергман Ернст Інгмар (14 липня 1918, Уппсала — 30 липня 2007, острів Форе) — шведський режисер кіно, театру й телебачення, сценарист і письменник, один із найвпливовіших авторів світового кіно XX століття.

Розділ: Кіно Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Зняв понад 60 фільмів і телефільмів, до більшості сам написав сценарії; поставив понад 170 театральних вистав.
  • Найвідоміші стрічки — «Сьома печатка» і «Сунична галявина» (обидві 1957), «Персона» (1966), «Шепіт і крик» (1972), «Фанні та Александр» (1982).
  • Три його фільми отримали «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.
  • Багато років працював з оператором Свеном Нюквістом; з 1960-х жив і знімав на острові Форе.

Лицар повертається з хрестового походу до Швеції, яку спустошує чума, і зустрічає на березі Смерть у чорному плащі. Щоб відтягнути свій кінець, він пропонує їй зіграти в шахи. Ця сцена з «Сьомої печатки» 1957 року стала одним із найупізнаваніших образів світового кіно, а її автор — Інгмар Бергман — символом кінематографа, що говорить про віру, страх і самотність.

Дитинство й початок

Бергман народився 14 липня 1918 року в Уппсалі в родині лютеранського пастора Еріка Бергмана. Батько був суворим і карав дітей, і пізніше режисер не раз повертався до теми влади й провини в родині.

У дитинстві Інгмар виміняв у брата «чарівний ліхтар» — простий проєкційний апарат — і клеїв власні фільми з відрізків плівки. Згодом захопився ляльковим театром. 1937 року вступив до Стокгольмського університетського коледжу, де вивчав літературу й історію мистецтва, але майже весь час віддавав студентському театру.

Шлях у кіно

На початку 1940-х Бергмана взяли на студію Svensk Filmindustri редагувати сценарії. За його сценарієм режисер Альф Шеберг зняв «Цькування» (1944). Перший власний фільм, «Криза», вийшов 1946 року. Паралельно Бергман працював у міських театрах Гельсінгборга, Гетеборга й Мальме, а гельсінгборзький у середині 1940-х очолював.

Міжнародну славу принесли фільми 1950-х:

Рік Фільм
1955 «Усмішки літньої ночі»
1957 «Сьома печатка»
1957 «Сунична галявина»
1960 «Джерело»
1961 «Крізь тьмяне скло»
1963 «Причастя», «Мовчання»

Зрілі роки

У 1960-х Бергман перейшов до камерних психологічних драм. У «Персоні» (1966) медсестра й акторка, що замовкла, ніби перетікають одна в одну. «Шепіт і крик» (1972) розповідає про трьох сестер біля смертного ложа однієї з них. Серіал «Сцени з подружнього життя» (1973) мав такий резонанс, що його пов’язували зі зростанням кількості розлучень у Швеції.

Значну частину фільмів від 1960-х Бергман знімав на острові Форе біля Ґотланду. Його постійним оператором став Свен Нюквіст, а акторами — Макс фон Сюдов, Лів Ульман, Бібі й Гаррієт Андерссон, Інгрід Тулін, Ерланд Юсефсон.

1976 року через звинувачення в ухилянні від сплати податків, згодом знятого, Бергман на кілька років виїхав до Мюнхена. Повернувшись, зняв «Фанні та Александра» (1982), велику сімейну сагу, яку назвав прощанням із кіно. Після цього працював переважно в театрі та на телебаченні.

Театр

Театр для Бергмана був не другорядним заняттям. Він поставив понад 170 вистав, серед них багато п’єс Стріндберга, Ібсена, Шекспіра й Мольєра, у 1963–1966 роках очолював Королівський драматичний театр у Стокгольмі.

Бергман помер 30 липня 2007 року на Форе. Того ж дня помер італійський режисер Мікеланджело Антоніоні.

Запитання

З якого фільму Бергмана варто почати знайомство?

Часто радять «Суничну галявину» (1957) — історію старого професора, який дорогою на урочистості переглядає своє життя. Вона доступніша за пізні камерні драми. «Сьома печатка» з шаховою партією лицаря і Смерті — найцитованіший образ режисера.

Які фільми Бергмана отримали «Оскар»?

У номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» перемогли «Джерело» (1960), «Крізь тьмяне скло» (1961) і «Фанні та Александр» (1982). Крім того, Американська кіноакадемія 1971 року відзначила Бергмана почесною премією імені Ірвінга Тальберга.

Чому Бергман жив на Форе?

Острів біля Ґотланду він побачив, шукаючи натуру для фільму «Крізь тьмяне скло». Суворий пейзаж так вразив режисера, що він збудував там дім, зняв на острові кілька фільмів і провів там останні роки. Там його й поховано.

Див. також

Джерела

  1. Інгмар Бергман — Вікіпедія (українська)
  2. Ingmar Bergman — Wikipedia (англійська)
  3. Wikidata: Q7546

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику