Банки

Коротко

• Слово походить від лав (banco), за якими працювали міняйли італійських міст.
• Перші державні банки виникли в XV–XVII століттях: Барселона (1401), Генуя (1407), Амстердам (1609).
• У більшості країн система дворівнева: центральний банк і комерційні банки.
• Національний банк України створено 1991 року на базі республіканської контори Держбанку СРСР.

У середньовічній Флоренції чи Генуї міняйло сидів за лавою на ринковій площі, приймав монети різних держав, обмінював їх і записував борги. Італійське banco — «лава» — дало назву всій галузі. А вираз «банкрутство» пов’язують зі звичаєм ламати лаву того, хто не міг розплатитися (італ. banca rotta).

Що роблять банки

Банк працює з чужими грошима. Він збирає тимчасово вільні кошти вкладників і передає їх тим, кому гроші потрібні зараз: підприємцям, державі, родинам, що купують житло. За користування кредитом позичальник платить більший відсоток, ніж банк платить вкладникові.

Банківські операції поділяють на дві групи:

• пасивні — залучення депозитів, випуск облігацій, позики від інших банків; вони формують ресурси;
• активні — видача кредитів, купівля цінних паперів, розміщення коштів на міжбанківському ринку.

Окремо стоять послуги за комісію: перекази, обслуговування рахунків і карток, обмін валют, зберігання цінностей.

Як склалася банківська справа

Позики під відсоток і зберігання цінностей при храмах знали ще в Месопотамії та Стародавньому Римі. Проте сучасна банківська справа народилася в італійських містах XIII–XV століть: там з’явилися переказні векселі й подвійний бухгалтерський запис.

Далі виникли державні та муніципальні банки: «Таула де Канві» в Барселоні (1401), «Каса ді Сан Джорджо» в Генуї (1407), Амстердамський банк (1609). 1694 року засновано Англійський банк, за яким закон 1844 року закріпив провідну роль у випуску банкнот; згодом він став зразком центрального банку для інших країн.

Дворівнева система

У більшості держав банки утворюють два рівні. Нагорі — центральний банк, «банк банків»: він відповідає за стабільність національної грошової одиниці, встановлює облікову ставку, ліцензує банки й наглядає за ними. Нижче — комерційні банки різних типів:

Ознака	Види
Власність	державні, приватні, кооперативні
Клієнти	роздрібні (населення), оптові (великі компанії)
Спеціалізація	універсальні, ощадні, іпотечні, інвестиційні

Банки в Україні

У XV столітті генуезька «Каса ді Сан Джорджо» керувала кримськими колоніями, зокрема Кафою. Пізніше центрами кредитних операцій ставали Львів та інші міста з розвиненою торгівлею. У XIX — на початку XX століття на українських землях працювали відділення державних банків Російської імперії, акціонерні комерційні банки, а в Галичині — кооперативні кредитні спілки.

Радянська система була централізованою: кредити розподіляв державний банк за планом. 20 березня 1991 року Верховна Рада ухвалила закон «Про банки і банківську діяльність», яким запроваджено дворівневу систему з Національним банком України на чолі. НБУ емітує гривню, від 2016 року застосовує режим інфляційного таргетування і наглядає за діяльністю комерційних банків.

Запитання

Чим центральний банк відрізняється від комерційного?

Центральний банк не обслуговує громадян і підприємства напряму. Він випускає готівку, проводить грошово-кредитну політику, видає ліцензії й наглядає за іншими банками. Комерційні банки працюють із клієнтами й заробляють на різниці між відсотками за кредитами та вкладами.

Що таке активні й пасивні операції банку?

Пасивні операції формують ресурси банку: це залучення вкладів, випуск власних облігацій, позики в інших банків. Активні — розміщення цих ресурсів: кредити, купівля цінних паперів, міжбанківські позики. Прибуток банку виникає з різниці між ними.

Див. також

• Баланс Загальне значення — рівновага сил, величин, інтересів.
• Розділ «Банківська справа та страхування» Банківські операції, страхування, грошові одиниці країн світу.
• Розділ «Грошові одиниці» Усі статті підрозділу «Грошові одиниці».

Джерела

1. Банк — Вікіпедія (українська)
2. Національний банк України — Вікіпедія (українська)
3. Wikidata: Q22687

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.