Артмане Вія

Коротко

• 1946 року вступила до студії театру Дайлес у Ризі й лишалася в його трупі до 1998 року; її вчителем був режисер Едуардс Смільгіс.
• На сцені грала Джульєтту, Офелію, Анну Кареніну, героїнь п'єс Райніса.
• У кіно знялася майже в сорока фільмах; найвідоміші ролі — Соня в «Рідній крові» і Джулія Ламберт у «Театрі» за Сомерсетом Моемом.
• Кавалер ордена Трьох зірок — найвищої державної нагороди Латвії.

Десятирічною дівчинкою Аліда Артмане пасла корів на латиському хуторі, а мріяла стати юристкою. Через сім років вона приїхала до Риги вчитися акторства — і пів століття була зіркою одного з головних театрів Латвії.

Дитинство

Артмане народилася 21 серпня 1929 року в Кайве, у волості Семе, коли Латвія була суверенною державою. Батько загинув у нещасному випадку за чотири місяці до її народження, тож дівчинку сама виховувала мати, яка жила з сезонної праці в господарствах. Кілька років Аліда вчилася музики й танцю, але з десяти років пасла худобу й робила це понад п’ять років, аж до кінця Другої світової війни. Шкільна самодіяльність переконала її обрати сцену.

Театр Дайлес

1946 року Артмане переїхала до Риги й вступила до другої студії театру Дайлес. Тоді ж за порадою викладача змінила ім’я Аліда на сценічне Вія. У 1946–1949 роках її учителем був засновник трупи режисер Едуардс Смільгіс, під керівництвом якого вона зіграла свої найкращі ролі.

Роки	Театр
1949–1998	Дайлес, Рига (у радянські роки — Художній академічний театр імені Яна Райніса)
1998–2000	Новий Ризький театр

Серед сценічних робіт — Джульєтта в «Ромео і Джульєтті» (1953), Офелія в «Гамлеті», героїні п’єс Райніса «Індуліс і Арія» та «Вогонь і ніч», Анна Кареніна. Після смерті Смільгіса 1966 року вона дедалі частіше грала в сучасних п’єсах. У Новому Ризькому театрі зіграла Графиню в «Піковій дамі» за Пушкіним.

Кіно

У кіно Артмане дебютувала 1956 року, вже будучи відомою акторкою. Загальносоюзну славу їй принесла роль Соні у фільмі «Рідна кров» (1963).

Рік	Фільм	Роль
1966	«Едгар і Крістіна»	Крістіна
1966 (за іншими даними 1967)	«Ніхто не хотів помирати»	Она
1967	«Туманність Андромеди»	Веда Конг
1975	«Стріли Робін Гуда»	Кет
1978	«Театр»	Джулія Ламберт
1978	«Ємельян Пугачов»	Катерина II

Останньою роботою в кіно стала знову Катерина II у фільмі Іллі Хотиненка «Золотий вік».

Визнання і останні роки

Артмане отримала звання народної артистки Латвійської РСР (1965) і СРСР (1969). У радянські роки вона обстоювала вживання латиської мови в мистецтві й побуті. Орденом Трьох зірок її відзначено — за українською Вікіпедією 1999 року, за англійською 2007-го. На її честь названо астероїд 4136 Артмане.

Чоловіком акторки був латиський актор Артурс Дімітерс; їхні діти — музикант Каспарс Дімітерс і художниця Крістіана Дімітере. Після смерті чоловіка 1986 року Артмане тяжко хворіла, перенесла кілька інсультів. Наприкінці життя прийняла православ’я. Померла 11 жовтня 2008 року, похована на Покровському кладовищі в Ризі.

Запитання

Чому Артмане називали «матір'ю Латвії»?

Таке прізвисько акторка отримала після фільму «Рідна кров» (1963), де зіграла Соню — вродливу й люблячу матір, партнером був Євген Матвєєв. Цей фільм приніс їй славу по всьому Радянському Союзу.

Ким за походженням були батьки акторки?

Батько, Фріціс Арнолдс Артманіс, мав часткове балтійсько-німецьке походження й загинув за чотири місяці до її народження. Про матір, Анну Регіну Заборську, джерела пишуть по-різному: англомовні — про польське походження, українська Вікіпедія — про українське.

Див. також

• Театр Бергоньє 1874–1875 року на ділянці Берґоньє постав цирк, 1878 року — будинок із театральною залою й готелем «Ліон».
• Розділ «Театр» Театри України, актори, режисери й театральні поняття.
• Розділ «Кіноактори» Усі статті підрозділу «Кіноактори».

Джерела

1. Вія Артмане — Вікіпедія (українська)
2. Vija Artmane — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.