Апатит

Коротко

• Основні різновиди: фторапатит, хлорапатит і гідроксилапатит — залежно від того, який аніон переважає.
• Твердість 5 за шкалою Мооса — це еталон шкали; сингонія гексагональна, густина 3,1–3,2 г/см³.
• Гідроксилапатит становить мінеральну основу кісток і зубної емалі.
• В Україні прояви й родовища апатиту відомі в Запорізькій, Харківській, Чернігівській та інших областях; Поділля дало назву карбонатному різновиду — подоліту.

Твердість 5 за шкалою Мооса — це твердість апатиту. Сталевий ніж його дряпає, а скло вже ні. Мінерал, який служить еталоном для геологів у полі, водночас будує людські зуби й кістки й живить сільське господарство цілого світу фосфорними добривами.

Склад і різновиди

Апатит — не один мінерал, а група близьких фосфатів кальцію із загальною формулою Ca₅(PO₄)₃X, де X — фтор, хлор або гідроксильна група. Залежно від переважного аніона виділяють:

Різновид	Аніон X	Де трапляється
Фторапатит	F	найпоширеніший, у магматичних і осадових породах
Хлорапатит	Cl	рідше, у деяких магматичних породах
Гідроксилапатит	OH	кістки, зубна емаль, деякі метаморфічні породи

Частину фосфату можуть заміщати карбонат-іони; такі різновиди називають карбонат-апатитами. У складі часто є домішки стронцію, марганцю, рідкісноземельних елементів, що робить апатит ще й джерелом цих металів.

Властивості

Кристали мають форму шестигранних призм. Колір дуже різноманітний: безбарвний, білий, жовтий, зелений, блакитний, фіолетовий, бурий. Блиск скляний, густина 3,1–3,2 г/см³. Деякі зразки світяться в ультрафіолеті. Апатит розчиняється в кислотах, що використовують при переробці на добрива.

Апатит в організмі

Мінеральна частина кісток і дентину складається переважно з гідроксилапатиту, а зубна емаль — з його майже чистих кристалів. Фтор, що потрапляє в емаль із зубної пасти чи води, частково заміщує гідроксильні групи на фтор. Фторапатит стійкіший до кислот, тому зуби краще опираються карієсу.

Родовища

Промислові родовища бувають двох типів. Магматичні пов’язані з лужними породами, як-от знамените Хібінське родовище на Кольському півострові, де апатит залягає разом з нефеліном. Осадові родовища — фосфорити, тонкозернисті породи з карбонат-апатиту, утворені на дні давніх морів; вони переважають у світовому видобутку, найбільші запаси має Марокко.

В Україні апатитові руди відомі в кількох регіонах, зокрема в межах Українського щита. Карбонатний різновид з фосфоритових жовен Поділля отримав назву подоліт.

Використання

Переважна частина видобутого апатиту йде на виробництво фосфорних добрив — суперфосфату, амофосу. Із концентратів отримують також фосфорну кислоту, фосфор, кормові добавки, сполуки для миючих засобів. Прозорі кристали гранують як колекційні камені.

Запитання

Чому апатит назвали «обманом»?

Назву 1786 року (за деякими українськими довідниками — 1788-го) дав німецький геолог Абраам Готлоб Вернер. Кристали апатиту бувають жовтими, зеленими, блакитними, фіолетовими, і їх часто плутали з іншими мінералами — берилом, турмаліном, хризолітом. Звідси й грецьке «апате» — обман.

Чи буває апатит дорогоцінним каменем?

Прозорі яскраві кристали гранують як колекційні вставки, наприклад жовто-зелений «спаржевий камінь» чи неоново-блакитні апатити з Мадагаскару. Але через невисоку твердість (5) він легко дряпається, тому для щоденних прикрас підходить погано.

Див. також

• Антофіліт Назва — від латинського anthophyllum («гвоздика», пряність), за характерним коричнюватим кольором; саме слово походить від грецьких «квітка» й «листок».
• Алмаз Твердість 10 за шкалою Мооса, густина 3,50–3,53 г/см³, дуже висока теплопровідність і сильний блиск.
• Розділ «Мінералогія» Мінерали, кристали, їхній склад, властивості й походження.

Джерела

1. Апатит — Вікіпедія (українська)
2. Apatite — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q178397

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.