Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

АМУДАР'ЇНСЬКИЙ СКАРБ

Амудар’їнський скарб

Амудар’їнський скарб (англ. Oxus Treasure) — знайдена в 1870-х роках на правому березі Амудар’ї, на території нинішнього Таджикистану, збірка золотих і срібних виробів перської доби Ахеменідів та пов’язаних із нею монет.

Розділ: Археологія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Збереглося близько 180 металевих предметів і приблизно 200 монет; багато речей, імовірно, переплавили ще до того, як скарб потрапив до науковців.
  • Вироби датують переважно VI–IV століттями до н. е., деякі монети — близько 200 року до н. е.
  • Найімовірніше, це вотивні дари, що тривалий час збиралися в храмі.
  • Майже всі збережені вироби зберігаються в Британському музеї в Лондоні.

Опівночі в печері на дорозі з Кабула до Пешавара британський офіцер Френсіс Чарлз Бертон застав грабіжників, які вже билися між собою за здобич. На долівці лежало розкладене золото. Так 1880 року врятували значну частину Амудар’їнського скарбу — найважливішої збереженої групи ахеменідських виробів із дорогоцінних металів.

Де і коли знайшли

Скарб виявили місцеві жителі на північному березі Амудар’ї (античний Окс), у місцевості, що тепер належить Таджикистану, а в 1870-х роках входила до Бухарського емірату. Часто називають околиці Кобадіяна; імовірно, місце було кілометрів за п’ять на південь від городища Тахті-Сангін, де радянські археологи згодом розкопали великий храм.

Свідчення про обставини знахідки розходяться. Олександр Каннінгем, перший директор Археологічної служби Індії, писав, що речі з 1877 року знаходили просто в піску річища, коли вода спадала. Інший британський генерал згадував 1876 рік і зсув берега. Перша друкована згадка з’явилася 1880 року в російській газеті.

Пригода на кабульській дорозі

Велику партію виробів 1880 року скупили троє бухарських купців. Відбившись від каравану, вони потрапили в полон до афганців. Бертон, британський політичний офіцер в Афганістані, із двома ординарцями наздогнав нападників і повернув купцям більшу частину скарбу. На знак вдячності ті продали йому браслет, який 1884 року придбав за 1000 фунтів Музей Вікторії та Альберта.

Решту купці повезли до Равалпінді. Там багато речей скупили Каннінгем і, через торговців, колекціонер Огастес Воластон Франкс. Грабіжники сприймали золото як злитки й розрубали деякі великі предмети, зокрема піхви меча. 1897 року Франкс заповів свою колекцію Британському музею.

Що входить до скарбу

Збережені речі поділяють на кілька груп:

  • статуетки — зокрема срібна фігурка оголеного юнака в золотому конічному головному уборі та дві золоті моделі колісниць;
  • прикраси — пара браслетів із головами грифонів, гривні з головами тварин, персні-печатки, циліндричні печатки;
  • вотивні пластинки — 51 тонка золота пластинка з гравійованими фігурами людей і тварин заввишки від 2 до 20 см;
  • посуд — чаші, золотий глечик, ручка вази у вигляді козла, порожниста золота рибка.

Браслети з грифонами — найскладніші вироби: їх відливали з кількох частин і спаювали, а в порожнинах колись були вставки зі скла, емалі чи каміння. Окремі речі виявляють вплив скіфського «звіриного стилю» — тварин із підібганими під тулуб ногами.

Монети й датування

Металеві вироби датують VI–IV століттями до н. е. З монетами складніше. Укладач музейного каталогу Ормонд Далтон не наважувався зарахувати до скарбу жодної конкретної монети, Каннінгем визначив близько 200, а радянський нумізмат Євген Зеймаль — 521. Найпізніші з них карбовано за селевкідського царя Антіоха III та греко-бактрійського правителя Євтидема I, тобто близько 200 року до н. е.

Значення

Скарб показує придворний ахеменідський стиль, що увібрав ассирійські, єгипетські, грецькі та степові впливи. Поруч із вишуканими речами в ньому є грубі вотивні пластинки, які, можливо, робили самі дарувальники. Через це дослідники вважають скарб храмовим зібранням пожертв, накопиченим за довгий час.

Запитання

Де зараз можна побачити Амудар’їнський скарб?

Основна частина виставлена в Британському музеї в Лондоні, у залі 52. Один із двох браслетів із головами грифонів належить Музею Вікторії та Альберта і перебуває в Британському музеї на правах позики. Монети, які пов’язують зі скарбом, розпорошені між кількома колекціями, зокрема Ермітажем.

Чи справжні речі зі скарбу?

Сумніви існували від самого початку: індійські торговці виготовляли копії й намагалися їх продати. Проте більшість дослідників вважає основний корпус автентичним, бо вироби дуже схожі на ахеменідські знахідки, здобуті пізніше під час наукових розкопок, наприклад у Сузах.

Скільки речей було в скарбі спочатку?

Точно невідомо. Ранні повідомлення згадують близько 1500 монет і типи виробів, яких серед збережених речей немає. Частину предметів, імовірно, переплавили як злитки ще в XIX столітті.

Див. також

  • Археологія Основне джерело археолога — речі та їхнє розташування в шарах землі, а не писані тексти.
  • Ермітаж Відлік історії — 1764 рік, коли до Петербурга надійшла партія картин, придбаних Катериною II в берлінського купця Йоганна Ґоцковського.
  • Александр Македонський Син македонського царя Філіппа II та епірської царівни Олімпіади, учень Арістотеля.

Джерела

  1. Амудар'їнський скарб — Вікіпедія (українська)
  2. Oxus Treasure — Wikipedia (англійська)
  3. Dalton O. M. The Treasure of the Oxus with Other Objects from Ancient Persia and India. — London: British Museum, 1905.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику