АЛЬМАДЕН
Альмаден
Альмаден (ісп. Almadén) — найбільше відоме у світі родовище ртуті та однойменне місто в іспанській провінції Сьюдад-Реаль (Кастилія — Ла-Манча), де кіновар добували понад дві тисячі років, аж до початку XXI століття.
Коротко
- За всю історію з руд Альмадена отримано близько 250 тис. т ртуті — більше, ніж з будь-якого іншого родовища.
- Назва походить від арабського al-maʿdin — «копальня», «рудник».
- Видобуток припинено на початку 2000-х через падіння попиту та заборони на ртуть у Європейському Союзі.
- З 2012 року разом зі словенською Ідрією входить до Світової спадщини ЮНЕСКО як «Спадщина ртуті».
Червоний мінерал кіновар римляни возили з Альмадена до Рима як сировину для фарби — кіноварі, або вермільйону. Ртуть з неї як метал масово почали виплавляти пізніше, за арабського панування. Відтоді й до нашого часу Альмаден залишався найважливішим джерелом ртуті для Європи, а кілька століть — і для всього світу.
Геологія
Місто лежить у Сьєрра-Морені, на висоті близько 590 м. Рудні тіла — це пласти кварцитів пізньоордовицького й ранньосилурійського віку, просочені кіновар’ю (сульфідом ртуті HgS); поруч трапляються вулканічні породи. За оцінками, звідси походить близько третини всієї ртуті, коли-небудь видобутої людством. Вміст металу в руді на перших етапах розробки був дуже високим і з глибиною поступово знижувався. Міжнародний союз геологічних наук 2022 року вніс «гігантське ртутне родовище Альмаденської синкліналі» до першої сотні світових об’єктів геологічної спадщини.
Від римлян до Фуггерів
Римське й вестготське поселення завоювали араби, а 1151 року місто взяли війська короля Альфонса VII і передали лицарському ордену Калатрава. Мусульманські майстри збудували печі, де ртуть відганяли з кіноварі, і метал розходився всім Середземномор’ям.
У XVI–XVII століттях копальні орендував аугсбурзький банкірський дім Фуггерів — в обмін на позики іспанській короні. Попит різко зріс, коли в Америці запровадили амальгамацію срібних руд. Ртуть везли через Севілью до Нового Світу, тож Альмаден став стратегічним об’єктом імперії.
Підневільна праця
Ртутні пари отруйні, і добровольців бракувало. З 1566 року на копальні почали посилати каторжників — так званих форсадос; згодом до них додали куплених невільників, і 1613 року тих було вже вдвічі більше, ніж каторжників. За підрахунками королівського розслідування 1593 року, майже кожен четвертий в’язень помирав до кінця строку, здебільшого від отруєння ртуттю. Каторжну тюрму закрили 1801 року, коли нові способи роботи зробили шахти безпечнішими й туди пішли вільні робітники.
XIX–XX століття
У 1835–1863 роках копальні орендував банк Ротшильдів, якому вже належала Ідрія; разом це давало майже монополію на світову ртуть. Рекорд видобутку — понад 2800 т ртуті — припав на 1941 рік, коли в копальнях працювали військовополонені громадянської війни. Згодом ціни на ртуть упали, державна компанія Minas de Almadén y Arrayanes скорочувала видобуток, а на початку 2000-х його зупинили.
Пам’ятка
Сьогодні в Альмадені діє гірничий парк і музей. 2012 року ЮНЕСКО внесло Альмаден та Ідрію до Списку світової спадщини як дві найбільші ртутні копальні світу.
Запитання
Чому Альмаден такий багатий на ртуть?
Руда залягає в пластах так званого кварциту Кріадеро — пісковиків ранньосилурійського віку, що їх прорізають давні вулканічні тіла. Кіновар заповнила тріщини й пори породи з незвичайною концентрацією: середній вміст ртуті у видобутій руді, за оцінкою Міжнародного союзу геологічних наук, становив близько 3,5 %. Як саме утворилося родовище, геологи досі сперечаються.
Навіщо ртуть була потрібна в Америці?
У середині XVI століття в іспанських колоніях почали добувати срібло методом амальгамації: подрібнену руду змішували з ртуттю, яка зв’язувала благородний метал. Ртуть з Альмадена через Севілью йшла до копалень Мексики й Перу, тож іспанське срібло значною мірою залежало від цього рудника.
Чи можна відвідати копальні?
Так. Після закриття шахти частину давніх виробок перетворили на гірничий парк-музей (у другій половині 2000-х); відвідувачів спускають на перший горизонт, близько 50 м під землею, і показують гірничі споруди XVI–XX століть.
Див. також
- Абкайк Відкрите 1940 року, промислову розробку почали 1946-го.
- Апатит Основні різновиди: фторапатит, хлорапатит і гідроксилапатит — залежно від того, який аніон переважає.
- Розділ «Родовища» Усі статті підрозділу «Родовища».
- Розділ «Мінералогія» Мінерали, кристали, їхній склад, властивості й походження.
Джерела
- Almadén — Wikipedia (англійська)
- The giant mercury deposit of the Almadén syncline — IUGS Geoheritage
- Wikidata: Q465085
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЛМАЗ Алмаз (від арабського almās, яке зводять до грецького ἀδάμας — «незламний») — мінерал класу самородних неметалів, кристалічна модифікація вуглецю з кубічною ґраткою, найтвердша з природних речовин; огранований ювелірний алмаз українською називають діамантом.
- АНТОФІЛІТ Антофіліт — породотвірний мінерал класу силікатів, ромбічний (ортогональний) амфібол складу (Mg, Fe)₇Si₈O₂₂(OH)₂, що утворюється під час метаморфізму багатих на магній гірських порід.
- ГАВРИШ Гавриш Володимир Костянтинович (22 квітня 1925, Погребище, Вінницька область — 14 червня 2004) — український геолог, фахівець з тектоніки та нафтогазоносності, доктор геолого-мінералогічних наук (1970), професор (1981), член-кореспондент АН УРСР (1982).
- КРИЖАНІВСЬКИЙ Крижанівський Леонід Андрійович (8 (20) квітня 1873, Київ — 2 грудня 1939, Київ) — український геолог, мінералог і кристалограф, професор Київського університету, у 1928–1930 роках директор Української філії Інституту прикладної мінералогії.