Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

АЛЬМАГЕСТ

Альмагест

«Альмагест» (араб. аль-Маджисті, лат. Almagestum; грецька назва — «Математичний твір», пізніше «Великий твір») — астрономічний трактат Клавдія Птолемея, написаний близько 150 року, у якому викладено геоцентричну систему світу та математичну теорію руху Сонця, Місяця й планет.

Розділ: Астрономія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Складається з тринадцяти книг: від космології й тригонометрії до теорії руху п’яти видимих планет.
  • Містить найдавніший збережений зоряний каталог — 1022 зорі з координатами, розкладені за сузір’ями.
  • Назва прийшла до Європи з арабської: у IX столітті трактат переклали в Багдаді, а 1175 року Герард Кремонський переклав його латиною в Толедо.
  • Модель Птолемея панувала в астрономії понад тисячу років, аж до праць Коперника в XVI столітті.

Найстаріша відома копія «Альмагесту» датується IX століттям, тобто відділена від оригіналу приблизно сімома століттями. За цей час текст пережив і занепад античної науки, і її відродження в Багдаді. Птолемей, грецький учений з римського Єгипту II століття, назвав його скромно — «Математичний твір». Назва, під якою книжку знає світ, з’явилася значно пізніше і пройшла через три мови.

Назва

Пізньоантичні читачі почали називати трактат «Великим твором», а потім і «Найбільшим» — μεγίστη. Арабські вчені перетворили це слово на аль-Маджисті, додавши свій артикль. У XII столітті латинські перекладачі, які працювали з арабських рукописів, записали його як Almagestum. Так виникло слово «Альмагест», яке українська мова успадкувала разом з іншими європейськими.

Що в тринадцяти книгах

Трактат поділено на тринадцять книг:

Книги Зміст
I космологія: куляста Земля нерухомо стоїть у центрі світу; таблиця хорд, нахил екліптики, основи сферичної тригонометрії
II добовий рух неба, сходи й заходи світил, довжина дня, географічна широта
III тривалість року, рух Сонця, прецесія рівнодення за Гіппархом
IV–V рух Місяця, паралакс, відстані до Сонця й Місяця
VI сонячні та місячні затемнення
VII–VIII нерухомі зорі та зоряний каталог
IX–XIII теорія руху Меркурія, Венери, Марса, Юпітера й Сатурна

Перші розділи книги I формулюють п’ять вихідних тверджень: небо кулясте й обертається як куля; Земля — куля; вона в центрі світу; вона мала порівняно з відстанню до зір; вона нерухома.

Математика замість фізики

Головна вартість «Альмагесту» — обчислювальна. Щоб пояснити нерівномірний і часом зворотний рух планет на тлі зір, Птолемей поєднував рухи по колах: планета рухається по малому колу (епіциклу), центр якого обходить Землю по більшому (деференту). Ця система дозволяла заздалегідь обчислювати положення світил з точністю, достатньою для астрономів наступних століть.

Зоряний каталог

Книги VII і VIII містять найдавніший збережений каталог зір: понад тисячу об’єктів, розкладених за 48 сузір’ями, з екліптичними координатами та оцінкою блиску. Традиційно називають 1022 зорі. Частину матеріалу Птолемей, імовірно, запозичив у Гіппарха, хоча міру цієї залежності дослідники оцінюють по-різному.

Шлях до Європи

У IX столітті трактат переклали арабською; один із перекладів з’явився за підтримки халіфа аль-Мамуна. Латинський переклад безпосередньо з грецької зробив у XII столітті Генрі Аристипп, але поширився інший — з арабської, який Герард Кремонський завершив у Толедо 1175 року. Грецькі рукописи потрапили до Західної Європи в XV столітті. Регіомонтан (Йоганн Мюллер) на прохання кардинала Віссаріона уклав скорочений латинський виклад — «Епітому», видану 1496 року; повний латинський текст вийшов у Венеції 1515 року.

Кінець епохи

Геоцентрична модель «Альмагесту» лишалася основою астрономії у Візантії, ісламському світі та Європі понад тисячу двісті років. У XVI столітті її почала витісняти геліоцентрична система Миколая Коперника, а наукова революція наступних десятиліть завершила цю зміну.

Запитання

Чому твір грецького вченого має арабську назву?

Пізні грецькі читачі називали трактат «Найбільшим» (μεγίστη). Арабські перекладачі IX століття перетворили це слово на аль-Маджисті, а латинські перекладачі XII століття, що працювали з арабських текстів, — на Almagestum. Ця форма й закріпилася в європейських мовах.

Скільки зір описано в «Альмагесті»?

Зазвичай називають 1022 зорі. Підрахунки окремих дослідників трохи різняться, бо в каталозі є повтори й кілька незоряних, туманних об’єктів.

Чи вірив Птолемей, що його епіцикли реально існують?

«Альмагест» — передусім математичний інструмент для обчислення положень світил. У пізнішому творі, «Планетних гіпотезах», Птолемей пояснював, як перетворити ці геометричні моделі на фізичну картину світу з вкладеними одна в одну сферами.

Див. також

  • Арістотель Двадцять років навчався в Академії Платона, але відкинув його вчення про ідеї.
  • Астрологія Виникла в Месопотамії: уже в II тисячолітті до н. е. вавилонські жерці записували небесні явища як прикмети для царів і держави.
  • Еллінізм Термін запровадив у 1830-х роках німецький історик Йоганн Густав Дройзен.
  • Розділ «Астрономія» Усі статті підрозділу «Астрономія».

Джерела

  1. Альмагест — Вікіпедія (українська)
  2. Almagest — Wikipedia (англійська)
  3. Wikidata: Q155952
  4. Климишин І. А. Геоцентрична модель Птолемея // Історія астрономії. — Івано-Франківськ, 2000. — С. 158–181.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику